Комунальні ЗМІ: безальтернативні бюджетоп’явки?

Приводом до матеріалу було дві події: перша – це розгляд теми комунальних ЗМІ учасниками тренінгу з розслідувальної журналістики у Рівному, друга – це фраза редактора здолбунівської газети «Нове життя», кинута ним на ходу, про те, що його газета сотні тисяч допомоги не отримує з бюджету. З’ясовуємо.

Почнемо з виступу. 

Інформація голови Рівненської обласної організації НСЖУ на розширеному пленумі 31 січня 2013 року (із скороченнями)

Кожен, без винятку, керівник засобу масової інформації знає, (принаймні мав би знати) про те, що з 23 вересня 1997 року в Україні діє Закон «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Саме він і регламентує взаємовідносини ЗМІ та органів влади в плані висвітлення діяльності останньої на шпальтах газет, у передачах радіо і телебачення. Дослівно цитую положення заключної частини ст. 5 цього документа: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх кошторисах зобов’язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової інформації». На жаль, як показує практика особистого спілкування з окремими керівниками райдержадміністрацій та районних рад, не всі вони обізнані з діючим законодавством. І це прикро. Бо коли мова заходить про укладання угод з редакційними колективами (такі угоди також передбачені цим законом), аргумент у чиновників один: у бюджеті бракує коштів. Як наслідок – на висвітлення своєї діяльності у пресі, на радіо і телебаченні виділяють часто-густо просто сміхотворні кошти у порівнянні з тими сумами, на які упродовж року справді було надано послуг владним структурам редакційними колективами. Судіть самі.

Фінансування комунальних друкованих ЗМІ у 2012 році та орієнтовні (заплановані) видатки на 2013 рік (тис.грн)

№ з/п

Назва видання

План фінансування у 2012 роціОплачено редакціямФакт опубліковано матеріалів про діяльність владиЗаплановано коштів на висвітлення діяльності влади у 2013 роціДруковані ЗМІ1.”Вісті Рівненщини”06099,402.”Надслучанський вісник”11599322,31653.”Життя і Слово” (Острог)999999994.”Сім днів” (Рівне)500469,2469,23005.Прес-центр Кузнецовської міської ради*2552552551806.”Рідний край” (Гоща)*655016007.”Сарненські новини”*8558,731030 (м.рада)8.”Володимирецький вісник”133

+радіо)105211168 (+радіо)9.”Дубровицький вісник”*280200010.”Віче Костопільщини”*14540220,114511.”Гомін” (Млинів)*9555 7612.”Вісник Кореччини”4444 4013.”Замкова гора” (Острог)7989799914.”Вісник Демидівщини”*7271,5 7216.“Нове життя” (Здолбунів)*7670200017.”Замок” (Дубно)    18.”Прапор Перемоги” (Радивилів)    19.”Новини Рокитнівщини”18518518518520.”Полісся” (Зарічне)05 (друк)

Витратили 240 тис. 0

Як бачимо, у Здолбунівському, Дубровицькому, Гощанському, Сарненському районах тамтешня влада на висвітлення своєї діяльності у заснованих ними ж засобах масової інформації у 2013 році до цього часу взагалі не передбачила жодної копійки.

Громадяни часто докоряють владі саме за недостовірну і неповну інформацію або її цілковиту відсутність. Відповідно, це зменшує інтерес з боку населення до діяльності владних структур і значно загострює відносини між державою та суспільством. Саме на місцевому рівні, найближчому до кожного конкретного громадянина, стає зрозумілою необхідність радикальних змін у сфері надання населенню інформаційних послуг, оскільки саме таким шляхом можна зберегти чи повернути довіру громадян до дій і намірів владних структур. У цьому контексті ЗМІ і є тим важливим інструментом забезпечення відкритості влади. На жаль, як показує практика, у владі про це чомусь забувають. Вірніше, не хочуть платити за користування цим інструментом.

Останнім часом на Рівненщині намітилася тенденція реформування засобів масової інформації на рівні районів. І робиться це не з ініціативи редакційних колективів. Про доцільність таких реформ влада журналістів навіть не запитує і не радиться. Як результат – ініціюється злиття редакцій газет та місцевого радіомовлення. Пояснюється це доволі модним нині словом – оптимізацією виробництва. Але ж ми все це вже проходили: був період, коли редактор газети відповідав і за місцеве радіомовлення. Нічого доброго з цього не вийшло. Бо, хоч завдання перед газетою і радіо стоять однакові,- методологія, стиль викладу одного й того ж матеріалу у цих засобах масової інформації зовсім різні. Та й, зрештою, у редактора газети своїх клопотів, як то кажуть, вище голови: окрім написання, вичитування, верстки матеріалів він має думати про придбання паперу, оплату поліграфічних послуг і т.д. На жаль, цього не зрозуміли у Млинівському, Володимирецькому районах. Таким же хибним шляхом намагаються піти у Дубровицькому районі. Тут задумали створити медіа-центр, зливши воєдино редакцію газети і місцевого радіо. Окрім власне випуску газети і радіопередач, журналістам хочуть нав’язати проведення відеозйомки заходів за участю перших керівників району з наступним викладенням цього матеріалу на сайті райдержадміністрації. При цьому, з достовірних джерел стало відомо про те, що засновники, в особі голови райдержадміністрації та голови районної ради, хочуть скоротити (знову ж таки з метою оптимізації) й без того малочисельний (7 чоловік) колектив газети «Дубровицький вісник». Зате у влади знайшлися гроші на придбання відеокамери за майже 30 тисяч гривень. Отож, постає питання: а кому, і головне для чого, все це потрібно???

А тепер щодо цьогорічної передплатної компанії. Мова – про Здолбунівський район. Упродовж останніх десятиліть єдиним постійним друкованим ЗМІ в цьому районі є газета „Нове життя”, яка відіграє помітну роль в соціально-економічному розвитку району, громадсько- політичному житті і формуванні національної свідомості та гідності громадян, є важливим інструментом забезпечення гласності та інформування населення, надійним рупором органів державної влади та місцевого самоврядування.

З метою втілення в життя державної політики підтримки ЗМІ та соціального захисту журналістів, в районі діє Програма цільової адресної підтримки газети “Нове життя” на 2011-2015 роки, затверджена рішенням сесії районної ради № 75 від 23 лютого 2011 року. Відповідно до цієї програми, Здолбунівська РДА та районна рада зобов’язані всіляко сприяти розвиткові газети, допомагати у здійсненні її передплати жителями району. Тому зовсім незрозумілою стала поява листа Здолбунівської районної державної адміністрації від 22.11.2012 року № 3817/01-25/12 керівникам навчальних, дошкільних, позашкільних закладів щодо здійснення передплати на перше півріччя 2013 року періодичних видань, серед яких з поміж низки загальнодержавних та обласних, згадується «Дзеркало Здолбунівщини». «Нового життя» у цьому переліку немає взагалі, зате якесь, нікому не відоме «Дзеркало Здолбунівщини», керівники навчальних закладів району мають передплатити аж 941 примірник.(ми проводили з цього приводу розслідування, усі частини якого можна прочитати у розділі http://www.zdolbunivcity.net/category/detektiv/ -прим.ЗС)

Постає цілком логічне питання: що ж це за газета, про яку так турбується заступник голови райдержадміністрації Олександр Федорук не без відома, звичайно, самого голови Віталія Шуля? Так от, газета зареєстрована 8.10.2012 року. Станом на 22 листопада, дату написання в райдержадміністрації листа, з друку вийшов лише один номер «Дзеркала Здолбунівщини» з безліччю граматичних та стилістичних помилок, накладом в 1000 примірників. Засновником і видавцем газети значиться Мельник Сергій Миколайович – депутат районної ради від Партії Регіонів. І коли колега Мельника по районній раді Сергій Кондарчук, до речі колишній редактор Здолбунівського районного радіо, член НСЖУ зробив відповідний депутатський запит, з райдержадміністрації одержав, на мій погляд, доволі дивну відповідь. Згадуваний уже Олександр Федорук пише: «Оскільки у районі є необхідність інформування громадськості про життєдіяльність освітянської сфери, напрацювань педколективів, поширення кращого досвіду роботи, виникла потреба у підписці газети, яка б висвітлювала питання освіти району. Тому 23 листопада 2012 року (зважте: яка оперативність!!!) між Здолбунівським районним методичним кабінетом та засновником газети «Дзеркало Здолбунівщини» було підписано угоду про співпрацю». Кінець цитати.

А чому такої угоди ні заввідділом освіти райдержадміністрації Валентина Бондарчук, ні завідуюча методкабінетом пані Глущук не підписали з редакцією «Нового життя», одним із співзасновників якої, повторюю, є райдержадміністрація? Невже ця газета обходить стороною проблеми освітянської галузі? Зовсім ні. Більше того, «Нове життя» на чолі із досвідченим редактором, заслуженим журналістом України Володимиром Дрозюком у 2011 році було визнано кращою газетою області в номінації за краще висвітлення питань діяльності закладів освіти та нагороджена Почесною грамотою управління освіти і науки обласної державної адміністрації. У 2012 році на шпальтах цієї газети було опубліковано понад 80 матеріалів на теми освітянського життя району, серед яких зарисовки про кращих людей галузі, цілі сторінки були присвячені досвіду роботи окремих шкіл, методоб’єднань . А ще більше сотні фотосвітлин на ці теми. Невже «Дзеркало Здолбунівщини» це робить краще і більше? Зрештою, треба було провести в районі тендер серед ЗМІ і на конкурсній умові визначити переможця, а вже потім укладати з ним відповідні угоди. Ніхто цього не робить. То чи не попахує тут корупційними діяннями? Це питання вже до правоохоронних органів, куди, швидше за все і звернеться секретаріат обласної журналістської організації. http://uju.rv.ua/uk/news/103–31-2013-.html

Запитання до редакції НЖ: А що вам заважає попрощатись із такими засновниками, від яких попахує корупційними діяннями?? Зробіть голосну заяву у своїй газеті, зберіть збори, і т.д. Ні, ви обмежились тим, що і вашу газету включили до списку «рекомендованих» на передплату та заспокоїлись. На відміну, наприклад, від своїх харківських колег. Цитуємо.

Вважаємо за необхідне напередодні Дня журналіста привернути увагу громадськості, правоохоронців та органів влади стосовно збільшення тиску на представників ЗМІ та погіршення ситуації зі свободою слова в Україні.

З 18 квітня триває конфлікт навколо Сахновщинської газети “Колос”, де районна та селищна ради змінили склад засновників, виключили трудовий колектив, який з 1995 року був співвласником газети, призначили діючого головного редактора Галину Пархоменко спочатку виконуючим обов’язки, а потім взагалі звільнили з роботи.

Причиною загострення конфлікту журналісти називають своє намагання укласти угоду відповідно до Закону «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

Відповідно до цієї угоди райрада, селищна рада мали б оплачувати місце у газеті відповідно до вартості друку своїх матеріалів. Колектив вимагає самостійності, у .т.ч. фінансової, та готовий працювати без бюджетних грошей. Тим більше, що вже почалася ініційована президентом реформа державних та комунальних ЗМІ, яка предбачає їх роздержавлення.

Ми обурені фактом намагання позбавити наших колег права на співзасновництво та можливості працювати за чинним законодавством.

Факти тиску на журналістів непоодинокі, про що свідчать події в Києві 18-19 травня цього року, коли журналістам не давали виконувати свої обов’язки, а також повідомлення наших колег з інших областей, де місцева влада не погоджується добровільно віддавати комунальні ЗМІ у руки професійних журналістів.

 На жаль, ми не бачимо реакції правоохоронців на порушення 171 статті УК України.

 Ми заявляємо про цілковиту підтримку наших сахновщинських колег.

Ми вважаємо неприпустимим тиск на журналістів.

Ми закликаємо всіх колег проявити професійну солідарність і вимагаємо від правоохоронних органів та чільної влади термінового реагування на порушення законності.

http://glavnoe.ua/news/n138127

Тепер щодо грошей. Як же без них.

 Давайте підіб’ємо: 350748 грн за 5 років отримано газетою бюджетних коштів. Такі є ті сотні тисяч!! На районну програму ПІДТРИМКИ ГАЗЕТИ «НОВЕ ЖИТТЯ». В середньому на рік 70 тисяч гривень. 1 повна сторінка займає десь 950 кв.см. Якщо брати навіть комерційну розцінку у 2 грн. за 1 кв.см, то вартість 1 сторінки НЖ складає 1900 гривень. Газета виходить приблизно 50 номерів на рік. 8 сторінок. Разом 400 сторінок. Мінус 2*50=100 сторінок програми. Залишається 300 сторінок. Мінус 1,5 сторінки*50=75 сторінок реклама і оголошення. В залишку 225 стор. Тепер візьмемо дані, які наведені у виступі на засіданні НСЖУ про те, що НЖ написало про владу на 200 тисяч гривень. 200000:1900 за 1 сторінку=105 сторінок, що складає майже 50% всієї площі газети (за мінусом програми і оголошень). А чи не запитувала себе редакція НЖ: чи потрібно їх читачам ТАКА кількість інформації від влади, як правило, поданої під кутом зору самої влади? Тепер щодо тези у тому ж такі виступі про ТЕНДЕР між ЗМІ району. Ідея правильна. Ось тільки стартові умови не рівні. НЖ, як ми з’ясували, отримує з кишені читачів подвійну оплату. Один раз 70 тисяч у рік від районної влади (а районний бюджет – це гроші платників податків), другий – при передплаті чи купівлі у роздріб. Інша газета «Дзеркало Здолбунівщини» – отримала протежування від Здолбунівської РДА і «добровільну» передплату із звітуванням квитанціями бюджетників, третє ЗМІ – «Здолбунів CITY» – виходить невеликим тиражем, рідше і не має дотацій і цільового фінансування від влади. Щоб проводити тендер, спочатку треба ВСІХ вирівняти в умовах, а потім оголошувати тендер. А що заявляє НСЖУ у своєму листі Президенту? Просять: на період реформування залишити все майно редакціям, надати довгострокові оренди приміщень за ставками як для бюджетних організацій (вважай безкоштовно-ЗС), соціальний захист журналістів (зберегти прирівняний статус держслужбовців?-ЗС), не менше 3-х років державної фінансової підтримки (вважай, не змінювати існуючого стану-ЗС). То так можна приймати участь у тендерах чи скаржитись на те, що не включили у список «привілейованих» на передплату у районі!

З чим не можна не погодитись, так це з тим, що у невеликих містах комерційного зиску від газетного «бізнесу» дійсно не багато , але в деяких містах, наприклад Дубно, цілком нормально розвивається декілька комерційних проектів ЗМІ. Тому преса в малих громадах потрібна. Але потрібна цивілізована, вільна, справедлива, етична. Чим більше, тим краще. І ніхто не має мати переваг чи преференцій у вигляді статусу, прирівняного до держслужби, цільового фінансування чи пільгової оренди. Єдиним мірилом має бути професійність, попит у читачів. А якщо влада має ресурси, які готова виділяти на ЗМІ, то є декілька способів. Проектний на грантовій основі: хто запропонує цікавіші речі для читачів; цільовий: всім потроху на розвиток ЗМІ (без зобов’язання висвітлювати діяльність влади під потрібним їй кутом); тендерний: вибір переможця за оголошеними критеріями на висвітлення діяльності влади. Питання: як її висвітлювати? Якщо виходити із принципу «хто платить, той і замовляє музику», тоді під кожним матеріалом від влади треба ставити примітку «Рекламний матеріал», адже саме так робиться у нормальній журналістиці, коли чи політик, чи фірма розміщують свій власний матеріал.  А у нас дивна практика. Гроші платить райрада чи РДА, а в газеті подається інформація  так, що читачу важко зрозуміти походження цієї інформації і оцінити її об’єктивно. Не говорячи про те, що мало хто усвідомлює, що і сам частково причетний до того, що у нього з кишені взяли гроші (податки) на те, щоб влада сама про себе розповідала на сторінках газети. Рідко зустрінеш в комунальній пресі дискусії. Тобто не піддається сумніву наведена владою інформація, не питаються коментарі учасників зустрічі. От хто пам’ятає, коли у звіті в улюбленому стилі «Відбулась сесія, на якій розглянуто 20 питань, з яких прийняті важливі рішення» були присутні коментарі депутатів, людей, яких ці рішення стосуються. Кого взагалі цікавлять новини «відбулось засідання комісії ТЕБ НС при МНС, ДПС і т.д», на якій були присутні Василь Васильович, Петро Петрович і т.д., і так щономера? З таким підходом, дійсно, залишається розраховувати лише на бюджетне фінансування, бо відпущена у вільне плавання газета з такими матеріалами швидко потоне.

Ну і наостанок, ні заслуг, ні гарних матеріалів, які, звичайно, у комунальних газетах є, ніхто не применшує і не відбирає, але ситуація, яка є нині, – не ринкова і не справедлива. Потрібно її змінювати. На користь всім, а не трьом-пятьом людям редакцій комунальних ЗМІ. З днем журналіста!

 Микола Орлов