Казуси наших доріг

Болючий мозоль мабуть кожного українця – дороги. Десь вони вписуються у рамки пристойності, десь – над ними хіба що сісти та плакати. Здолбунів теж має хворобу “асфальт-яма”, однак серце (точніш ноги та колеса) радіє, що хоч і повільно, та впевнено долає це захворювання. Остання новина з сайту міської свідчить, що розпочато ремонт дороги по вул. Д. Галицького

Та далі мова піде зовсім не про дорожнє покриття, а про дорожні та придорожні “дрібниці”, усунення яких, по перше, значно б спростило життя містян, по друге, не потребують значного вкладення коштів.
Відразу зазначу, що 100% не згадала всіх “дрібниць”, тому доповнення вітається.

Отож, почну з тих, що були згадані у Петиціях на платформі “Розумне місто”

Пологі спуски від тротуару до пішохідних переходів та зупинок громадського транспорту

У Здолбунові більшість пішохідних переходів та зупинок громадського транспорту не пристосовані для людей на інвалідних візках та для дитячих візочків. Бордюри, що відділяють тротуар від проїжджої частини із зеброю на окремих ділянках досягають 20 см. На фото продемонстровано лише половину бордюрних перешкод на невеликому відрізку шляху пішохода: від траси Городище – Рівне – Староконстянтинів до ЗОШ №6 по вул. Шкільна. А по місту їх можна нарахувати не один десяток.

Навіть невисока бордюра є перепоною: у підсвідомості людини закладено спрощувати собі шлях, тому чому б не зіграти на цьому інстинкті і хоч трішки не покращити культуру перетинання дороги?

Ну розпочнемо з тієї, через яку доводиться пливти, якщо ви після дощу зібрались поїхати у Рівне на “острозькій” маршрутці. Як то кажуть “танцювали-танцювали, та не вклонилися” – зупинку побудували, а як добратися до неї – залишається відкритим питанням. ХОЧА це вже набагато краще, ніж чекати маршрутку у багні.
Петиція “Асфальтування доріжки від світлофору по вул. Шкільна до автобусної зупинки на Рівне по трасі Городище – Рівне – Староконстянтинів ” на “Розумномуу місті” набрала вже 75 підписів.

Пам’ятаю, ніби це вчора відбувалося: у першому класі мама вела мене в школу, а я гав рахувала і влетіла у цю калюжу. Та пройшло вже 18 років, а я до цих пір можу продемонструвати цей камінь спотикання у всіх красі (навіть споришем поріс). Невже за 18 років не можна було залатати цю траншею?

До речі, цим калюжам на шляху від перехрестя під Богдашевом до Колібріса теж не менше років.

А у цій калюжі вже можна риб розводити та жаб, бо вона ніколи не висихає (ну хіба що коли тиждень триматиметься спека +30)

До речі, біля останньої калюжі знаходиться одна з найбільших зупинок громадського транспорту – тут зупиняються УСІ маршрутки, що їдуть через місто. Тому тут завжди є скупчення людей, що їх чекають, плюс діти, що йдуть в/з школи, ну і просто перехожі. Соромно, що зупинка і місце біля неї в такому сумному стані.

До речі, здолунівчанин Олексій Козачок якось писав про це на своїй сторінці у ФБ. Там ми можемо прочитати ще про безліч проблем нашого міста.

Ще трішки про зупинки. По вул Бандери, заховавшись за кущами стоїть забута зупинка.

Чому б її не використати там, де вона потрібна? Далеко я не ходила, на тій самій вулиці, біля Здолбунівської ЦРЛ стоїть самотній знак зупинки громадського транспорту. Правда, там люди рідко чекають маршрутку, бо курсує по цій дорозі лише Експрес.

Пам’ятається, що на вул. Шевченка (як кажуть у народі “біля Рязанова”) теж є зупинка, і окрім знаку там теж ніяких зручностей для пасажирів, яких зазвичай більше, ніж біля ЦРЛ. Хоча існує велика небезпека псування державного майна специфічним контингентом прилеглої “кав’ярні”.

Ось такий цікавий знак стоїть на перехресті вул. Бандери та Українки (зі сторони Євро). Дуже цікаво дізнатися, що ж він означає (особливо цифра намальована балончиком фарби)?
Все ж таки віднедавна цією дорогою курсує Здолбунівський експрес, тому знаки варто відновити.

До речі, навпроти стоїть такий самий знак, тому псування було цілеспрямованим.

Пам’ятаєте, 23 червя була гроза, що від неї коліна трусились? Подейкують, що саме вона стала причиною несправності 2-х світлофорів під Богдашевом. Так це чи ні, але майже місяць минув, а світлофори до цих пір грають червоно-зеленими барвами на свій розсуд.
Ось, наприклад, світлофор для пішоходів горить одночасно червоним та зеленим.

А навпроти – він не горить зовсім, хоча мало бути червоне світло. Пішоходам доводиться орієнтуватись на машини: стоять – пішохід може йти.

А ось цей світлофор для транспорту насправді працює, але на 1/3: червоний і жовтий світить, а зелений – ні.

У нашому місті не так багато світлофорів, і у таких місцях, як на жвавій трасі Городище – Рівне – Староконстянтинів вони мають працювати як швейцарський годинник, бо трагедія буде неминучою.

Коли йдеш і думаєш, проскочиш чи ні? Здолбунівчанин написав петицію на платформу “Розумне місто”: Ліквідувати аварійне дерево по вулиці Віли-1
Суть її полягає у тому, що по вулиці Віли-1 знаходиться аварійне дерево – тополя. Під час вітру трухляві великі гілки починають ламатися і падати на дорогу і будинки. Плюс до цього всього воно знаходиться біля залізничної колії, що може бути небезпечно для людей. Одне таке дерево вже зрізали, друге теж потребує ліквідації.

А це – свіженьке з групи вк Здолбунів City. Чесно, сама б не звернула увагу, а ось автор – молодець. Правда, здолбунівчани не прогавлять шансу покепкувати)

І за зеленню міста варто слідкувати: підрізати кущі, і саджати нові дерева на місці зрізаних, щоб вони давали тінь та затишок у спекотні дні.

Дуже хочеться, щоб ці “дрібниці” були ліквідовані, адже маленькі кроки ведуть до великої мети – гарного, впорядкованого та затишного містечка Здолбунів.

Юля Люкшин