Історія й здолбунівчани

Багато чого залишилося в місті нам від предків. Багато що ми можем назвати своєю історією. Та як ми це цінуємо? Маю на увазі єврейське кладовище на території нашого міста.  Старе закинуте кладовище, через яке щодня ходять місцеві жителі, не може не лякати. Могили заростають бур’янами, покриваються мохом.  Чому через якісь упередження вони не прибираються і не доводяться до ладу? Адже там захоронені такі ж люди, як і ми з вами, які перебували на нашій території й проживали. Неприємно, коли бачиш таку картину проходячи повз, тому що  починаєш роздумувати над тим, а як з часом мої нащадки віднесуться до моєї могили, якщо раптом населення за національністю на Здолбунівщині зміниться?
Хочеться також згадати й про німецьке кладовище, яке в радянські часи мало також закинутий вигляд. І хочу сказати, що виглядає воно в рази краще. Поставлено огорожу, вінок та хрест. Чистенько й доглянуто.

     Видно, як час стирає межу ворожнечі. Правда, в цій огорожі поставлений хрест героям України, замордованим НКВД. Звісно, це трохи дивує, але смерть примиряє всіх.

           Постає питання: чому тоді не доглядається кладовище сусідів, друзів, ба, навіть родичів наших предків? Чому ми не цінуємо іншої сторони нашої історії?

Ольга Ферар і бастіон форум