Ігор Габор та його літаки

Габор Ігор Михайлович: «Вдень я думаю про сім’ю, а вночі сняться літаки». Зразковий сім’янин, цікава і творча особистість з відмінним почуттям гумору –  перший здолбунівський авіаконcтруктор, якого багато хто знає лише як фаната електроніки та радіотехніки із магазина з аналогічною назвою по вул. Грушевського. Багато кому він напевне ремонтував телевізор чи встановлював супутникову антену, а чи це все чим Ігор живе?

–         Розкажіть, будь ласка, коли та де Ви народилися.

–         Народився я 9 квітня 1970 року. У Здолбунівському районі, село Уїздці.

–         Де Ви навчались?

–         Навчався у Здолбунівській ЗОШ №3, оскільки ми з батьками переїхали.

–         Після закінчення школи Ви десь навчались?

–          Якщо не рахувати ДОСААФ (Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту – навчальні товариства, що існували у часи СРСР ), то ніде. Так що робота, якою я зараз займаюсь, – це фактично хобі, мене цьому ніхто не вчив. Я роблю те, що мені подобається і отримую від цього величезне задоволення!

–          Що можете сказати про свою сім’ю. Ви одружений?

–          Так я одружений. Маю двох  дочок: старшій – 20, а молодшій – 13.

–          Чи були Ви за кордоном?

–          Так. Я був у Польщі та Чехії. У Чехію я їздив на заробітки, оскільки були часи, коли не можна було знайти роботи, працював електриком на ЦШКа.

–          Яке у Вас життєве кредо?

–          Я живу за принципом: як ти ставишся до людей, так і люди ставляться до тебе.

–          З чого почалося будування літаків?

–          Почалося це дуже давно – ще у школі. На той час я відвідував авіамодельний гурток. Навіть колись мріяв побудувати справжній вертоліт. Після повернення з армії збирати літаки не покинув. Потім одружився – сім’я, діти. Часу, звичайно, вже на літаки не було. А от зараз, коли мої доньки виросли, часу стало  більше, і я знову повернувся до справи.

–          Де можна побачити Ваші літаки? Чи можна влаштовувати якісь міні-екскурсії?

–          Всі мої літаки знаходяться тут, у мене в офісі. Звичайно, всім охочим я можу їх продемонструвати. Я навпаки зацікавлений в тому, щоб заохотити  дітей займатися цією справою. Мені дуже шкода сучасне покоління дітей, адже вони не цікавляться, як його зробити самостійно, а цікавляться скільки воно коштує. Тобто вони сприймають це лише як іграшку.

–          Які у вас плани на майбутнє?

–          Найближчі плани на майбутнє – це дати освіту меншій дочці.

–          Ваші побажання здолбунівчанам?

–          Мабуть, головне, що я побажаю, – це щоб мої земляки берегли наше маленьке, але дуже прекрасне місто –  Здолбунів. І прикрашали його не лише перед приїздом президента (сміється).

Катерина Мазур