. "Іде на милицях людина… Для неї крок – то Божий дар!" | Здолбунів City

“Іде на милицях людина… Для неї крок – то Божий дар!”

іде на милицях людинаСьогодні, 3 грудня відзначають Міжнародний день інвалідів. Його проголосила Генеральна асамблея ООН в 1992 році в кінці Десятиліття інвалідів на 47-й сесії у спеціальній резолюції. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей з обмеженими фізичними можливостями. Працівниця Управління соціального захисту населення, яка тепер на пенсії, Галина Іванівна Орленко присвятила для них душевний вірш:

***
Іде на милицях людина,
Крізь сльози – біль в її очах…
Мета все теплиться єдина,
Й щоразу сниться по ночах…

Щоб стомлені болючі ніжки –
Ще довго слухались її,
І по «горбисто-ямистих» доріжках
Слухняно й впевнено могли іти!

Крізь сльози бачила я радість,
І усміх на блідих устах.
То не людська колюча заздрість,
А щастя подолати певний страх!

Повз чоловіка бігли кудись люди.
Не помічаючи чужий нестерпний біль.
Що їм? Їм встигнути б усюди!
Їх співчуття покрила заметіль…

На мить я зупинилась на узбіччі –
Долав не швидко бідолаха шлях.
В душі моїй боролись протиріччя,
І я замислилась з сльозами на очах…

Як часто ми не помічаємо,
Що маєм очі, розрізняєм кольори,
Та гірко плачем, коли щось втрачаєм,
І підіймаєм руки до гори!

І просим в Бога, щоби повернути
Собі здоров’я, жити повноцінно…
Й того не можемо збагнути,
Що дякувати треба безупинно!

Що маєм ноги – можемо ходити!
Що маєм очі – дивимся довкола!
Двома руками можемо робити!
Устами вимовляти кожне слово!

Що маєм слух, і можемо почути
Спів солов’я, і як сміються діти!
Що маєм почуття і можемо відчути,
Яке це щастя, як когось любити!

Тож, зупиніться всі, хоча б на мить!
І Господу низенько поклоніться!
Поспівчувайте тим, кого болить.
Хто просить допомоги – відзовіться!

Іде на милицях людина
Два кроки ступить і відпочиває.
Від дому, де живе – це шлях єдиний,
Який щоденно героїчно він долає!

Він перекинеться з сусідом словом,
До котика, який муркоче, озоветься…
А подолавши шлях, додому знову
В «стіни чотири», як то кажуть повернеться.

Де кожна тріщинка і цяточка знайома,
А за вікном – город і старі вишні…
Чи довго ще отак – нікому не відомо…
На шлях життєвий знає лиш Всевишній.

Цінуймо те, що маєм, добрі люди!
Радійте, що живете та й усьому!
І вас Господь ніколи не забуде!
Лиш тільки треба дякувать Йому!

Іде на милицях людина…
Для неї крок – то Божий дар!

1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (ще не оцінили)
Loading...


Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 

Активні відвідувачі

 

 

Архіви

 

 Сайт для Руководителей. Как результативно управлять
 

Реклама