Густий туман від спалювання сухостою щовечора стоїть у Здолбунові

Ось уже близько місяця, з часу завершення жнив, намагаюся написати статтю, та все ніяк не можу підібрати правильних слів. Тема непопулярна для провінції та для теперішньої ситуації в Україні. Цю тему не зачіпають ані політики, ані представники релігій, хіба що на уроці Природи, у початкових класах, якщо цей урок ще не викреслили зі шкільної програми. Але ігнорування цієї теми призводить до більшої кількості жертв ніж на будь-якій війні. І підступність у тому, що жертви вмирають довго і нудно, у страшних муках.

Мова йде про навколишнє середовище, або «среду обитания». Перепрошую за русизм, сама такого не люблю, але будучи філологом за освітою, розумію що переклад не завжди передає суть сказаного. Тому що лише, коли йде мова про «среду обитания» ми починаємо відчувати, що ця тема все-таки нас стосується. І саме від того, чи ми приберемо після себе сміття після пікніка у лісі, чи сортуємо сміття вдома, чи все залпом відправляємо у Здовбицький ліс, щоб білки (якщо там такі ще вижили) від памперсів задихалися, залежить яким буде наш завтрашній день і чи буде взагалі. І я не перебільшую, адже ми усі винні що живемо на звалищі і робимо смітник на своєму столі. Саме так, адже земля – це наш стіл, відповідно, і їмо те що цензура не дозволить тут вписати.

Але мова не про те. А про те, що люди на автоматі роблять абсолютно абсурдні речі, які не підлягають здоровому глузду. Я маю на увазі спалювання органічних відходів таких як стерня, солома, сіно, листя. І тут я скажу дуже неймовірну річ, яку, я впевнена, не сприйме 99% населення Здолбунова і району. ЛЮДИ, ПРИПИНІТЬ ПАЛИТИ ОРГАНІКУ! Якби ви знали як вона вам може стати у пригоді, то ви б забули про тони гною, який вам доводиться виносити з-під худоби на город. Але про це у іншій статті, а зараз про те, чому слід НЕГАЙНО припинити спалювати траву, сіно, листя тощо. І ось вам інформація, на роздуми над якою уже і часу не лишилося.

Цю інформацію я взяла звідси: http://www.lida.by/city/110/223/doc/3002.html. За бажанням, за додатковою інформацією звертайтеся прямо до мене, або гугліть. Довго шукати не доведеться.

«Про шкоду, якої завдають підпалами сухої рослинності.

Навесні, коли сходить сніг і оголюється ґрунт, а також пізньої осені, дехто з нас влаштовує пожежі, спалюючи пожовклу траву. Люди, які стверджують, що спалювання минулорічної трави необхідне, помиляються самі і вводять в оману інших. Кожен акт підпалу-це злочин проти тендітного світу природи. Головна небезпека полягає в спричиненні лісових пожеж та руйнуванні екосистеми.

Чому не можна палити траву і до чого це призводить:

1. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Спалювання органічної речовини – це головний чинник зниження ґрунтової родючості. Від спалювання сухої трави збіднюється ґрунт, мінеральні речовини, які містяться в попелі, досить легко йдуть з поверхневими та ґрунтовими водами і тільки незначна їх частина засвоюється рослинами.
2. В результаті випалювання сухої трави збіднюється видовий склад лугової рослинності і тваринного світу. Скрізь, де відбулося спалювання, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять вивільнену територію.
3. Гине багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять усі живі істоти – сонечка, жужелиці, дощові черв’яки й інші, що винищують різних шкідників саду і городу, і беруть участь у процесі утворення ґрунту. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває, вони дружно і швидко її переробляють, перетворюючи в найцінніше добриво, вносячи його в глибину ґрунту до коренів рослин, і одночасно роблять ґрунт пухким, живим. Суха торішня трава – не сміття, а безцінне харчування, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою.
4. Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок і місць гніздівель таких птахів як крижень, лісовий і чубатий жайворонки, луговий коник тощо. Гніздовий період цих птахів починається на початку квітня. З випалених місць птахи йдуть, а значить йдуть і від нас.
5. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається в диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілі равлики, гризуни, дрібні ссавці.
6. При весняному спалюванні пошкоджуються дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце прямо над землею. Не кажучи про те, що дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури набрякаючі навесні бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе.
7. Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий. Алергіки його не переносять. При спалюванні трави в місті, вздовж автодоріг в повітря потрапляють і солі важких металів, які осіли на листі, траві – такий дим просто отруйний. Часто в сухій траві таїться сміття, у тому числі і небезпечне для спалювання – пластикові пляшки і т.п. На забруднених радіонуклідами територіях в повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.
8. Спалювання часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Щорічно 10-12% лісових пожеж виникає з причини весняних спалювань.
9. Пожежонебезпечними є усі торф’яні родовища, осушені землі з торф’яними. Болота з порушеним гідрологічним режимом також відносяться до найбільш пожежонебезпечних територій.

Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3-1,5 метрів.

Після згорання торфу попіл, який з залишився з верхнього 10-сантиметрового шару може мати радіоактивність в десятки разів більшу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також є можливим переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території та негативно впливає на здоров’я людей, які знаходяться в зоні його поширення.

1. Пожежі – один з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних з господарською діяльністю людини. При занадто частих пожежах згорає не тільки суха трава, але і накопичена в ґрунті мертва органіка, і відповідно, збільшуються викиди вуглекислого газу. А значить – посилюється так званий “Парниковий ефект”, що призводить до несприятливих змін і коливань клімату. (Від автора – концентрація 350 частинок на мільйон (чнм) оксиду вуглецю в атмосфері – це безпечна верхня межа, вище якої неминучі катастрофічні зміни клімату. До теперішнього часу в атмосфері Землі зареєстрована концентрація вуглекислого газу 392,04 чнм, що майже на 40% вище концентрації CO₂ в доіндустріальну епоху, що дорівнювала 278 чнм. Відмітку 350 чнм пройдено в 1988 році. Після 450 ppm – кліматичні зміни будуть незворотні).

ПАМ’ЯТАЙТЕ: Кожен акт підпалу – це ЗЛОЧИН ПРОТИ ПРИРОДИ!» А я додам – і проти самих себе.

ПИШУ СТАТТЮ, А ЗА ВІКНОМ ТУМАН ДИМУ СТОЇТЬ СТОВПОМ….

Олександра Радкевич, координатор ЕКОнапрямку ЗЕОНу

P.S В продовження теми читайте наукову статтю, якщо вірите лише словам науковців http://cyberleninka.ru/article/n/ekologicheskie-posledstviya-szhiganiya-selskohozyaystvennyh-othodov-na-sostoyanie-plodorodiya-pahotnyh-pochv