Гурби 2017

Традиційно на третій день Великодня в урочищі Гурби Здолбунівського району зібралися патріоти з усіх куточків Рівненщини та сусідніх областей, щоб вшанувати українських героїв, які 73 роки тому змагалися у нерівному бою із військами НКВС.

На заході було багато політиків, керівників обласного,  районного рівня, депутатів різних рад, в т.ч парламенту, однак загальна чисельність присутніх була меншою ніж тогоріч.

Ось, як коментують сьогоднішню подію її учасники:Голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук: Гурби-2017 відбулися. Щиро дякую усім, хто долучився до організації цьогорічних заходів, хто відвідав цього дня наш район, щоб вшанувати повстанців, які у далекому 1944 році виборювали незалежність України.

Як писав у своєму звіті після Гурбенського бою майор УПА Косенко, – “…Гурби – це біль, це втрати, але не поразка. Це – звитяга Українського духу і зброї. Це – удар проти рабства народу. Гурби – це приклад для живих. Це – перемога для майбутнього…”

Депутат Рівненської обласної ради Володимир Ковальчук: Приїжджаю сюди у цей день вже багато років поспіль. Для мене традиція поминати бійців УПА в Гурбах розпочалася ще з часів, коли ми відвідували урочище Гурби разом з Василем Червонієм. Саме завдяки світлої пам’яті Василеві Михайловичу зараз маємо на Здолбунівщині це місце, куди можна приїхати і на Великдень, і в інші дні, щоб у тихій скорботі пом’янути вояків. Завдяки його цілеспрямованості та патріотизму на Гурбах зведено Пантеон Слави, закладено наріжний камінь під монастир, зрештою, прокладено туди нормальний шлях. Тому кожен, для кого патріотизм – не порожнє слово, має змогу вклонитися пам’яті полеглих бійців, тим самим подавши приклад молодшому поколінню.
Вояки УПА були справді непересічними бійцями, загартованими життям у лісі та окриленими Ідеєю. «Якби в мене була така армія, як УПА, німецький чобіт ніколи не топтав би землю Франції», – казав колись президент Франції Шарль де Голль. Їхня мужність і незламність – то частина нашої історії, варта звеличення і найбільшої поваги. Бо навіть у Гурбинському котлі вони, попри перевагу ворожих сил, відбивалися до останнього…
Сьогодні разом з однопартійцями ми поклали квіти у пам’ять про полеглих.
Принагідно дякую голові Здолбунівської РДА Сергію Кондрачуку (від ЗС: куховарили на благо присутніх здолбунівські освітяни!! і куліш справді виявився смачним) за смачний куліш, який ми покуштували після урочистих заходів.
До слова, сьогодні у мене брала інтерв’ю знімальна група з Києва, яка готує матеріали для документального фільму про Василя Червонія. Це доволі символічно, що розповідати про те, яким пам’ятаю Василя Михайловича, довелося саме цього дня. Бо йому також були притаманні риси, які відрізняли бійців за незалежність, – правдолюбство, енергійність, величезна любов до України. Радію, що перейняв у нього найкраще. Роль Василя Червонія у творенні Української державності є неоціненною. Тому у пам’ять про нього маю на меті обов’язково відродити часопис «Волинь», який свого часу був справжнім вісником незалежності у нашому краї.

фото: прес -служба РДА, Рівненська облрада, сторінки ФБ політиків, учасників