Хто відповідає за льодову ковзанку, на яку перетворилось місто? Розслідування ч.1

Доки люди падають, машини заносить, комунальники ніби працюють –  наші суспільні кореспонденти  ведуть своє розслідування. Ось у п’ятницю, 25 січня, я вирішив завітати до КП «Здолбунівське», задати їм декілька запитань. Прийшов. Вхідні двері закриті. Побачив, що на задньому дворі, де стоїть техніка, ходять працівники. Підійшов та звернувся: “Кому я можу задати декілька питань з приводу чистки доріг та тротуарів?” У відповідь почув фразу: “Нічим допомогти не можу, приходьте в понеділок”. Побачив ще одного працівника, підійшов, запитав те ж саме. Він відповів, що директор десь на території, і я попросив провести мене до нього. Мене відвели до тієї ж особи, з якою я вже спілкувався. Почав бесіду з директором Потапчуком Сергійом Володимировичем. Спочатку у бесіді мені відмовили та сказали прийти у понеділок. Пізніше вказали, що часу на розмову немає, і не готові  дати відповідь на запитання, але я наполягав на своєму і все ж таки директор згодився дати відповідь на кілька коротеньких запитань.

На диктофон розмовляти відмовився. (Прим. Мабуть, дається взнаки радянський бюрократичний переляк «як би чогось не наговорити. Щоб потім не виправдовуватись і по шапці не отримати». Іншим звичайну відкритість перед пресою і своєю громадою ми пояснити не можемо. ) Перше запитання, на яке я отримав відповідь: “Як ви оцінюєте теперішній стан доріг та тротуарів?” – ” Задовільно, на оцінку “3”” Також я запитав, які заходи проводяться для очищення доріг та тротуарів, але відповіді не почув, зате дізнався багато чого іншого. Казна (як виявилось пізніше, під цим терміном малось на увазі держказначейство) не виділяє кошти, техніка стара та погано працює, на виїзд трактору потрібно 80 літрів солярки(палива). Суму, яку їм дають, назвали такою: ” П’ять тисяч гривень”. Хоча термін, на який дають цю суму, нам не сказали. Я запитав: ” А чому ж тротуари не прибираються, є ж люди, які повинні прибирати, чистити, посипати. Де ж вони, і чому не видно їх праці?”. У відповідь почув приблизно таку фразу: ” Ви лише ходите й задаєте запитання, а взяли б лопату  та прибрали біля своїх будівль, а двірники – старі бабусі, яким важко щось робити, а тим більше ломом відбивати лід.” Хід думок мені подобається, приблизно, як сказав Азаров: “Поки наші люди не зрозуміють, що замість того, щоб скиглити – взяв лопату, вийшов біля під’їзду, розчистив свою дорогу, попросив сусіда прибрати машину, щоб вона не перетворилася на нездоланну перешкоду. Хіба ми це зробили? Ми цього не зробили.” А що ж тоді будуть робити люди, яким за це платять гроші? Я думаю, що біля свого будинку кожного ранку вийде чоловік чи хлопчина та прибере. Але хто ж буде займатися тротуарами та дорогами в центрі міста? Ми, люди, все розуміємо, але падати теж не дуже хочеться. Запитав: “Чи посипають тротуари?” – У відповідь почув:” Чи ти не бач, що вони жовті?” З цього висновок – тротуари посипаються піском, але переглянемо фото та порівняємо: ось посипаний клаптик, а ось непосипаний клаптик. Не посипано  в центрі міста, район АВТОВОКЗАЛУ (ні тротуари, ні дороги), де проходять чимало людей, як місцевих, так і з інших міст. Та і посипання – засіб не найвдаліший. Однаково ж падати на сніг, білий чи жовтий. Слизота слизотою залишається.
За весь день (25.01), поки я веду розслідування – помітив лише два трактори, і один з них їхав з піднятим шкребком (тобто в холосту).*

Розслідування ведуть Ігор Яремович, Влад Нагорний, Борис Холодний, Микола Мокрик