Хто потягнув донизу Здолбунівський район?

За підсумками 2016 року за рядом окремих показників Здолбунівський район посів 18 місце серед районів та міст обласного підпорядкування в області. Такі дані було оприлюднено на засіданні колегії ОДА. Спробуємо розібратись, чому наш район пасе задніх?

Здолбунівщину потягнули до низу декілька показників. Так, маючи перевиконання до районного бюджету в мільйони гривень, у абсолютних цифрах це складає 144%, що є не надто високою цифрою у порівнянні з іншими. До слова, місто Рівне, маючи небувале перевиконання у понад 200 мільйонів, за цим показником на 17 місці. Добре, що районні програми та будівництва здійснюються в районі не за відсотки, а за гривні, а з цим якраз у Здолбунівського району все в порядку.

У цьому ж контексті не надто високим є показник перевиконання сільських бюджетів. А це значить, що сільським радам потрібно або правильніше планувати, або більше заробляти. Раніше голова районної ради  Василь Тимощук постійно збирав сільських голів на так звані семінари з сільськими головами, де серед іншого вчили здійснювати бюджетне планування. Минулого року, вже як головою районної ради став Олег Дацюк, таких засідань було значно менше, ніж в попередні роки. Цим, можливо, й пояснюється низький показник перевиконання сільських бюджетів. Що ж стосується наповнення місцевої казни кожного села, то таке враження, що це питання цікавить виключно Здолбунівську РДА, керівництво якої постійно повідомляє про свої рейди «на села» та виявлення точок продажу акцизних товарів без відповідних дозвільних документів.

Магазин Ступно. Фото Сергій Кондрачук

Дещо зріс у районі податковий борг. А це значить, що відповідним органам потрібно більш активно працювати з підприємствами-боржниками. Серед останніх найбільшим боржником є ФГ ім. Шевченка, що здійснює свою господарську діяльність у с. Копитків. Загальна сума боргу цього підприємства перевищує 2 млн грн. Як відомо, на теперішній час все майно цього підприємства арештоване судом, а його керівник може отримати серйозний термін позбавлення волі.

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМ.ШЕВЧЕНКА

Загалом, юридичних та фізичних осіб у нашому районі, які заборгували податки до бюджету, є чимало. Серед останніх, скажімо, екс-голова Здолбунівської РДА , яка займається підприємницькою діяльністю. Розмір не сплати нею податків  станом на 01.01.2017 вимірюється тисячами гривень, що теж, безумовно, вплинуло на показник загального податкового боргу району.

Низьким показником є також рівень надходжень до Пенсійного фонду. Це пояснюється тим, що з 2016 року наше основне підприємство «Дікергофф Цемент Україна» сплачує відповідні відрахування не до місцевого бюджету. На пенсіонерів району це жодним чином не впливає, тому що всі вони отримують пенсії з загального бюджету. Але статистика – річ вперта. Проте, у цього підприємства, яке забезпечило району гарний показник зростання обсягу реалізації промислової продукції (Здолбунівський район шостий в області) – не все так добре, як може здатись на перший погляд. Зараз триває судова справа за позовом Здолбунівського ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» до ТзОВ «Лювада».  Засновником останньої є, зокрема, Дацюк Олег Євгенійович – голова Здолбунівської районної ради.

ТЗоВ Лювада

Суть позову – скасувати право власності «Лювади» на залізничні колії, по яких здолбунівський цемент потрапляє до споживачів. Це свідоцтво про право власності свого часу зареєстрував реєстратор районного управління юстиції Мішура Вадим Васильович, той самий, якого не так давно районна рада під керівництвом Олега Дацюка призначила директором новоствореного комунального підприємства «Здолбунівське реєстраційне бюро» Здолбунівської районної ради.

Ще одним показником, за яким Здолбунівський район – не в лідерах, є обсяг прямих іноземних інвестицій. Ми спробували розібратись, чому ж в район так неохоче йде інвестор? Пояснення просте: переважно все, що є в Здолбунові, належить не державі чи громаді міста, а тому чи іншому бізнесмену, який свого часу придбав колишнє виробництво чи будівництво за копійки. А тепер уявімо, що з’являється інвестор, який хоче розпочати виробництво на якомусь об’єкті міста. Звертається за допомогою до влади. Влада зводить потенційного інвестора з тим, хто має право власності на інвестиційно привабливий об’єкт. Інвестор пропонує купити ділянку чи будівлі, які його цікавлять, і каже свою ціну. Але власник цих об’єктів називає свою ціну, в рази більшу від тієї, що пропонує інвестор і, як правило, в рази більшу від реальної вартості об’єкта. Коли ж той, хто готовий інвестувати в район, каже, що об’єкт чи ділянка стільки не коштують, і починає торгуватися, то власник заявляє, що зменшувати ціну не буде. Бо ділянка «їсти не просить», а окрім неї у нього та у членів його сім’ї є, скажімо, підприємство, що займається вивозом сміття у населення та ще багато чим, що приносить значний дохід. Руїни та довгобуди, якими наповнене наше місто, можуть почекати і до кращих часів, допоки не з’явиться той, хто запропонує більшу ціну.

За рештою показників Здолбунівщина має гарні позиції. Звичайно, влада мало впливає на реалізацію підприємствами району промислової продукції, на темпи зростання продукції у сільському господарстві. Та й більшість показників цього рейтингу загалом мають мале відношення до рівня життя пересічного жителя району. Але все-одно хочеться, щоб Здолбунівський район завжди був першим. У всіх рейтингах. Або хоча б міцним середняком.

Матеріал підготовлено за допомогою сайту youcontrol.com.ua