Голові районної ради прислали вінок з могили

Коли у понеділок ввечері, 27 жовтня ц. р. мені зателефонував голова Здолбунівської районної ради Василь Тимощук та запитав, чи відправляв я йому “Новою поштою” якусь посилку, я навіть не зрозумів, про що йде мова. Це був день після виборів, я не спав другу добу, і тому не міг навіть толком зібратися з думками та зрозуміти, що з мене хоче голова райради. Так, організація виборів тоді займала багато часу, і в рідному Здолбунові я був досить рідким гостем, але ж не настільки, щоб не мати можливості передати щось Василю Олексійовичу особисто, а користатися послугами “Нової пошти”.

• Ні, не передавав, а що я мав передавати? – відповів я.

Василь Тимощук подякував і поклав слухавку. Вже через кілька днів він приїхав до мене у Рівне, ми взяли по каві, і він оповів мені історію, яка важко вкладається у голові.

Днями Тимощуку зателефонували з “Нової пошти” і повідомили, що йому посилка від Кондрачука Сергія – іграшки. Тип послуги – “склад – двері”. Голос на іншому кінці поцікавився, коли отримувач буде вдома, щоб вручити йому посилку. Тимощук відповів, що ніякої посилки не чекає, і поклав слухавку. Саме тоді ввечері уточнив у мене, чи я справді йому нічого не відправляв. Наступного дня дзвінок повторився, і представники “Нової пошти” наполягли, щоб отримувач забрав свої іграшки, бо, мовляв, доставка оплачена. Тимощук знову повторив, що нічого не чекає, і закінчив розмову.

    А ввечері, прийшовши додому, Василь Олексійович застав там моторошну картину: його дружина та невістка, яка годує груддю тримісячну дитину, були у розпачі. На запитання: “що сталося?” – махнули на коробку, яка лежала у коридорі. Це була та ж сама посилка з “Нової пошти” від Кондрачука. Тільки в ній замість іграшок… – кошик квітів з могили. Звідки впевненість, що саме з могили? Бо кошик був уже трохи вигорівшим від сонця, з оголеними дротами, вочевидь, пролежала на місці чийогось спочинку не один рік…

      Почувши цю історію, у перші секунди я навіть не знав, що промовити. Ні, Василь Олексійович чудово розумів, що ця посилка – не моїх рук справа, і ні в чому мене не підозрював. Я просто не міг дати собі відповідь на запитання, наскільки треба бути хворим на голову, скільки треба мати у собі ненависті, щоб таке зробити. Зрозуміло, що автор цієї ідеї чудово знав про мою дружбу з Тимощуком, саме тому відправив посилку під моїм іменем. І хоч коло тих, хто міг таке утнути, було досить вузьким (слава Богу, на Здолбунівщині не так багато божевільних), було вирішено звернутися з відповідною заявою до міліції. Тільки не до Здолбунівської (ми боялися витоку інформації), а до Рівненського міського відділку.

       У ході розгляду справи нам стало відомо наступне:

• для відправки посилки “Новою поштою” паспорта чи будь-якого іншого документа не треба. Приходиш, представляєшся ким завгодно, і відправляєш. Більше того, у законодавстві не передбачено відповідальності, якщо ви представляєтеся не своїм іменем. Думаю, автори ідеї з вінком про це знали…
• Кримінальної відповідальності за відправку вінків не передбачено. Максимально – адміністративне правопорушення і штраф. Але суди з таких питань можуть тягнутися місяцями, а то й роками. Автори ідеї з вінком, вочевидь, знали і про це.
• У більшості відділень “Нової пошти” відеоспостереження не ведеться. Мабуть, некрофілам про це теж було відомо. У більшості відділень, але не у всіх…

У тому відділенні “Нової пошти”, звідки відправлялася посилка для Тимощука (відділення №1 у м. Рівне, де завжди багато людей) відеоспостереження якраз є. І як нам «по-секрету» пояснили, призначене воно для спостереження за персоналом, а тому клієнти можуть про нього і не знати. От якраз цього, мабуть, горе-відправники й не врахували. По номеру експрес-накладної там точно визначають час відправки посилки та номер столу, який її оформляв. А тому безпомилково можуть надати відеооформлення конкретної посилки. Моя заява в міліцію була підставою для “Нової пошти” надати таке відео правоохоронцям.

Переглянуте у Рівненському міськвідділі “кіно” мене мало здивувало. Більше того, я не очікував побачити там інших людей. Це ті, що роками шукають у Тимощука корупцію, сумнівні зв’язки, незаконні діяння і знайти не можуть. Це боягузи, які від своєї безпорадності уже не знають, що робити, а тому вдаються до такого. І якщо щодо хлопця на відео з яскравими лініями на куртці ще можуть бути якісь питання, то персонажа, схожого на “пінгвіна”, не сплутаєш ні з ким. І чомусь у мене немає сумніву, що коли ті двоє оформляли посилку, божевільна замовниця, переповнена ненавистю до оточуючих, чекала їх у авто на вулиці.

ВІДЕО

Так, на Здолбунівщині є різні політичні формування, є різні групи людей, які не завжди можуть знайти спільну мову між собою. Мабуть, в цьому плані Здолбунівщина аж занадто заполітизована. Але, слава Богу, до цього всі знали, де закінчується політична боротьба, а починається особисте, святе для кожного – власна сім’я. І за моєї пам’яті ту межу, де закінчується здоровий глузд і починається щось нелюдське, раніше ніхто не переступав…

Коли ми розповіли цю історію чужим нам людям і попросили у них поради, як нам на це реагувати, то ті без усмішок відповіли: дуже просто – відірвати голови виконавцям і прислати “Новою поштою” замовниці. Але чи доречні якісь насильницькі методи? Ми – християни. Ми маємо вміти прощати навіть тоді, коли примусити себе простити дуже складно. Скажу відверто, зараз ці люди не викликають у мене жодних інших емоцій, окрім співчуття. Вони не розуміють, що їхня ненависть до оточуючих знищує їх самих. Впевнений, вони не почуваються щасливими. А тому ми маємо за них молитися і просити в Бога дати їм внутрішній спокій.

Як батько дітей, які ще навіть у школу не ходять, я не уявляю як колись зможу підійти до них і сказати: дитино, йди на кладовище, вкради із якоїсь могили вінок і відправ його “Новою поштою” одній людині. Я не уявляю, щоб до мене підійшли з таким же проханням мої батьки, навіть якби у нас був якийсь страшний ворог (слава Богу, таких немає). Багато що з цієї історії не вкладається в голову.

Проглянувши в міліції відео, я, звичайно, захотів його отримати. Але це відео є матеріалом справи, за якою відкрите кримінальне провадження, і тому не може бути надане. Таким чином, переді мною постав вибір: просити міліціонерів далі розслідувати справу для встановлення факту адмінправопорушення і накладання на божевільних штрафу в розмірі 170 гривень (на це можуть піти місяці), або погодитися на закриття справи і за письмовою заявою законно отримати копію зйомки. Я обрав другий варіант.

 Замість епілогу.  Прошу всіх християн, напередодні великого свята Різдва Христового помолитися за душі відправників вінків. Це – наші брати і сестри у Хресті, і ми маємо просити в Бога для них розуму та любові. Це наш християнський обов’язок. Прошу крадіїв вінків забрати цей вінок назад та повернути туди, де ви його взяли – на могилу померлого. Його ж хтось купував і приніс на кладовище не для того, щоб ви його крали. Прошу настоятелів церков, прихожанами яких є ці люди (настоятеля Свято-Успенського храму та костелу св. апостолів Петра і Павла), провести зі своїми прихожанами відповідну бесіду, спробувати поселити у їхніх душах любов до ближнього. Сподіваюся, їхні душі ще не остаточно пропащі. Інакше їх чекає божевільня та щось приблизно таке:

• Лікарю, а хто у нас в палаті № 6?
• У палаті № 6, разом з Наполеоном та Цезарем у нас  Залізна леді – депутат Верховної Ради…

Миру нам усім!

Сергій КОНДРАЧУК