Голова Здолбунівської адміністрації В.Шуль та його рецепт бізнес-дружби

Початок цієї історії був до банального простим. Повідомлення прокуратури, яке мало бути просто оприлюдненим на сайті. І стосувалось воно харчування дітей. Без прізвищ, посад і сум збитків, як, зазвичай, подає інфо прокуратура. Але ж ми не прокуратура, у нас цікавість взяла гору ….

У Здолбунівському  районі виявлені порушення в організації харчування дітей.

Здолбунівський районний відділ освіти та 28 навчальних закладів району уклали договори на закупівлю харчів з одним виробничим кооперативом. Проте умови договору, як засвідчила перевірка прокуратури, не виконували: траплялися перебої з постачанням продуктів або ж їх завозили недостатньо для забезпечення харчування учнів шкіл, не завжди кооператив надавав декларації на поставлену продукцію.

Відділ освіти (начальник  в цей час була Бондарчук В.М – прим.ЗС) контроль за виконанням умов договорів не здійснював.

Після втручання прокуратури договори з виробничим кооперативом розірвані.

Про це повідомляє прес-служба прокуратури області.

Ось таке повідомлення з’явилося деякий час тому в надрах прокуратури. Ми звернулися за коментарями до Здолбунівської прокуратури, щоб з’ясувати деталі,  до п.Олени Ходак, так як прокурор району І.Ольшанецький на момент нашого звернення перебував у відпустці. П.Олена, як справжній прокурор ,слова зайвого із себе не видавила стосовно того, хто порушував, що порушував. Ми навели аргументи: прокуратура часто звітується в ЗМІ, що виявили порушення і зупинили його, але не пояснює деталей. Це може призвести до наступного. Сьогодні виробничий кооператив підвів Здолбунівський відділ освіти, а завтра те ж саме може трапитись із будь-яким іншим районним відділом чи службою, якщо не попередити і не висвітлити через ЗМІ обставини цього порушення. Теж саме стосується і осіб-порушників. Якщо не світити їх прізвища, то завтра вони будуть потенційними корупціонерами на іншому робочому місці.

Прокуратура в особі пані Ходак ці аргументи з першої зустрічі не сприйняла, проте ситуація кардинально змінилась вже за тиждень. І конструктивна розмова з в.о прокурора району відбулась, що суттєво допомогло уточнити деякі деталі й зіставити дані з різних джерел. Тож компроміс на благо громади було знайдено, за що і дякуємо прокуратурі району, а також порядним працівникам шкіл і управлінців різного рівня, які мають відношення до освіти та теж дали нам свої коментарі й дані для роздумів.

Ситуація, на перший погляд, дуже проста. Є школи, є в них їдальні. І туди треба завозити харчі. Здається ж, гарна комерційна тема. Та от, за словами працівника, який має відношення до харчування школярів, бажаючих це здійснювати зовсім небагато. А якщо чесно, то треба ще й просити, щоб цією справою займались. Якщо в місті ще всі школи компактно розміщені й дорога асфальтована, то бажаючі є, а от на сільські школи – то проблема. І дорога дальня, і обсяги замовлень не великі та й є обмеження по ціні, адже ми її звіряємо із середньостатистичними по області.

Ми отримали розпорядження голови Рівненської ОДА, яким керуються у своїй роботі освітяни.

Як бачимо, губернатор рекомендує мати справу з товаровиробниками і купувати за цінами не вище середніх по області, хоча всі прекрасно пам’ятають закупівлі по рівненських школах торік-позаторік, де рівень цін зашкалював. Здолбунівські освітяни в цьому плані були більш обережними і орієнтувались на такі ціни (див.скан).

Погодьтесь – дуже демократичні. Так як те ж розпорядження та документи, які регламентують тендерні закупівлі при умові обсягу закупівель до 100 тис.грн,  дозволяють мати справу з підприємцями без тендеру, то й погодився з січня 2012 року В.Атаманюк, керівник фермерського господарства ім.Шевченка (товаровиробник, до речі), постачати школам харчі. Бізнес був такий собі, за словами того ж таки працівника, що має відношення до процесу організації харчування, сьогодні трохи заробив, завтра в нуль, а післязавтра взагалі машину на сільських дорогах розбив, і чи то з цієї причини, чи то просто привід був, але в травні 2012 року пан Атаманюк на словах відмовився від продовження співпраці. Відділ освіти не дуже перейнявся документуванням цих слів і тому у вересні, коли наміри товаровиробника не змінились, вони опинились перед розбитим коритом. Навчання в школах починається, а харчів дітям возити немає кому.

Терміново почали шукати. Тим часом, як видно із документів, наданих районним відділом освіти, школи 20 днів у вересні були без харчування. У той же час міські школярі таких перебоїв не відчули, хоча спроби зупинити харчування були (http://www.zdolbunivcity.net/tehnichna-pauza-z-harchuvannyam-shkolyariv-zdolbunova/-зупинка харчування, http://www.zdolbunivcity.net/harchuvannya-ditej-v-shkolah-operatyvno-vidnovleno/ – відновлення харчування), але після оперативного інформування громадськості порталом Здолбунів сіті про такі спроби (пояснення були різні, які зводились всі до одного – брак грошей, але це захищена стаття видатків, тому чиновники швидко знаходили можливість, принаймні по міських школах, не допустити зрив харчування дітей). Хоча, за інформацією прокуратури, харчування розпочалось лише у жовтні.

Знайшовся виробничий кооператив «Вікторі груп», який очолює Шах.І. З ним було укладено угоду, і співпраця почалась. Як кажуть, не безхмарна. Графіки постачання не витримувались, на телефоні застати представників кооперативу було складно. Почали писати листи-претензії й надсилати їм. (Хоча в офіційній відповіді Здолбунівська РДА стверджує, що договір розірвав керівник виробничого кооперативу). Прокуратура ж говорить, що після прокурорського провадження справи, саме відділ освіти рекомендував розірвати договори з підприємцем. У ході прокурорської перевірки неодноразово здійснювалися виїзди до сільських шкіл, де фіксувався брак продуктів харчування, одноманітність меню, збій термінів постачання харчів. Паралельно, кажуть освітяни, шукали, хто може замінити цього постачальника. Вересень, жовтень і на листопад вже договір із виробничим кооперативом розірвали. Нашої (відділу освіти Здолбунівської РДА) заборгованості перед ним немає, за все розрахувались. А з листопада почали розвозити продукти ТОВ «Нектар», що постачає їх і в міські школи. Таким чином перебої з харчуванням були, але вони припинились.

Ми порівняли ціни, за якими постачали різні постачальники, серед яких лише один товаровиробник.

Отже, ФГ ім.Шевченка: риба свіжоморожена за 1 кг 30,93 грн, масло вершкове за 1 кг 54 грн, цукор по 6,44 грн.

ТОВ «Нектар»: риба свіжоморожена за 1 кг 30,90 грн, цукор 6,65 грн за 1 кг

ВК «Вікторі груп»: цукор 1 кг за 5,91 грн, риба по 32,25 грн, масло по 50,71 грн.

 Можемо зробити висновок, що всі ціни адекватні ринковим і по таким цінам продукти можна постачати.

Як нам здалося, на цьому скані двох накладних і накладна для  виробничого кооперативу й для ТОВ «Нектар» виписані на бланках із однієї пачки, однаковим почерком і ручкою, але це може бути, адже швидше за все виписувались вони в одній школі одним працівником.

А взагалі, ситуація із правовою сферою укладення угод на харчування досить дивна. Як розповів один із керівників навчального закладу, школа підписує фактично вимушено угоду із тим постачальником, якого «схвалив» відділ освіти. Тому і виходить, що підрядник від відділу освіти, а відповідальність на школі, бо саме директор закладу підписує угоду на харчування дітей. Щоправда, цьому є і певні пояснення. Наприклад, «меньовку» школам допомагає складати п.Юлія, розрахунки проводить централізована бухгалтерія, бо більшість шкіл не мають своїх бухгалтерів.

Ну все, приблизно, як у місцевому самоврядуванні: обов’язками наділили, а з правами, як вийде по ситуації. Керівник-освітянин продовжує: “Із виробничим кооперативом «Вікторі груп» справу мали. Чимось особливим вони мені не запам’ятались. Були різні робочі ситуації. Наприклад, почали харчувати дітей не з 1-го вересня, бо щось там затримка вийшла з документами, продукти по можливості привозили вчасно, інколи навіть увечері, але так, щоб через них зупиняли харчування, то такого не було. Якість привезених продуктів особливо не відрізнялась ні від ФГ ім.Шевченко,ні від ТОВ «Нектар».”

Готуючи цей матеріал, нам довелося опрацювати більше 250 сторінок документів, які люб’язно надала централізована бухгалтерія відділу освіти Здолбунівської РДА. І ми їх опрацювали. Зацікавила поява цього виробничого кооперативу і зрив початку харчування майже на місяць. Підписував документи від імені ВК «Вікторі груп» Шах Іван Євгенович.

Ми знайшли корені цієї людини на Рівненщині. З 1999 року він працював у відділі молоді Рівненської РДА. І тут ми згадуємо, що нинішній голова Здолбунівської РДА починав теж звідти.

Дивимось  трудовий шлях Віталія Шуля.

 З 1996 і по 2005 кар’єра у тій самій Рівненській РДА. Отже, не побачити одне одного не могли. Потім Віталій Степанович пішов у бізнес. Як виявилось, туди ж пішов і Іван Євгенович. 01 лютого 2008 року реєструється за Колоденською адресою Рівненського району фірма-приватне підприємство «Вітол-Валмар», директором якої стає І.Шах.

З 2010 року п.Шуль очолює Рівненський обласний пенсійний фонд, і того ж 2010-го два великих підряди на освоєння бюджетних коштів отримує ПП «Вітол-Валмар». Збіг, мабуть? Також співпало у часі й придбання Віталієм Степановичем престижного позашляховика «Хонда-Пілот» 2010 року випуску  .

Як бачимо, третя велика операція на 1.3 млн гривень вже фігурує у листопаді 2011 року, і об’єктом робіт є Дерманський НВК Здолбунівського району. А де ж в цей час перебуває Віталій Степанович? Правильно, з березня 2011 року очолює Здолбунівську РДА. Відпрацювали підряд і куди? Виявляється, аж до Харкова. Через судові рішення знаходимо факт про перереєстрацію ПП на харківську адресу. Передбачливо. Кінці у воду.

Де вона з часом у зв’язку із відсутністю відповідача за місцезнаходженням і припинила своє існування. Так закінчився «Вітол-Валмар».

Питання, а звідки взявся Харків? А хто ж його знає, але чому в тому ж Харкові Шах І.Є розміщує своє резюме? Знову збіг?

Така от виходить піраміда співпадінь. А тут ми вже й до 2012 року добрались. Пам’ятаєте, вересень 2012 –го , з’являється новий постачальник харчів для школярів. Гляньте у резюме І.Шаха, вересень 2012 –директор ВК «Вікторі груп». І тут вчасно трапився на шляху школярів, для яких підбирає постачальників відділ освіти Здолбунівської РДА? Але, як бачимо, не наладилося, два місяці по сільських дорогах, то не мільйонні підряди на будівництво, тому і співпраця з нерентабельними школярами швидко закінчилась.

Безсоромна практика прокачування державних коштів через фірми друзів, родичів в Україні як друга конституція. Варто лише слідкувати за повідомленнями, наприклад сайту «Наші гроші», і ви побачите сотні прикладів. Принаймні так було до цього часу.

І оскільки такі справи проходять безкарно у Києві, то чому б не робити цього на Рівненщині? Ви скажете, до чого тут В.Шуль до фірм, які очолює І.Шах? Хіба заборонено знайомим брати участь у тендерах, надавати комерційні послуги? Та ні, звичайно. Ці громадяни, мабуть, добре товаришують між собою, що навіть фірму, яку очолював І.Шах, назвали ніком (логін) Віталія Шуля у соцмережах.

Мабуть, добре обізнаний Іван Євгенович і з родиною Віталія Степановича. Хочете попрактикуватися в розгадуванні анаграм?

ВітОл-ВалМар – Віталій, Олена, Валерія, Марія. Чого не зробиш заради друга :)

 Микола Орлов

 Творимо Здолбунів CITY  разом! Нам потрібна ваша підтримка, щоб у нас була  можливість працювати багато часу над складними завданнями і видавати нагора якісну продукцію. Аналітичною журналістикою в області займається 3-5 інтернет-видань,  розслідувальною всього два. Ми вже відчуваємо вашу моральну підтримку, але нам потрібні і ресурси для існування. Більше інформації та реквізити можна знайти, натиснувши тут або на банер Допоможи сайту. Хто вже допоміг-ми дякуємо, але однак чесно говоримо: Об’єктом уваги ЗС може стати будь-хто, будь-коли.