Глинські суперечки. Інша думка.

Наша розповідь про Глинські суперечки вже більше тижня не дає спокою селянам, які активно коментують матеріал, дзвонять, пишуть листи  і приходять до редакції. Тому продовження теми назрівало. Першою говорить пані Валентина:

Моя відповідь на лист Антона. Йому було трохи легше, ніж мені, бо він уже пішов протоптаною стежкою, яку проторувала я.

«Глинськ – це перше село після Києва», – ці мудрі слова покійного тата до мене дійшли тільки тоді, коли я виростила власних дітей. І це дійсно так, бо тільки з часом розумієш, що найкраще місце на землі – це те, де пройшло твоє безтурботне дитинство. Найщасливіші люди на землі – це ті люди, які мають мету і мрію, яку хочуть здійснити. Я належу до цих людей.

Пройшло багато років, і я повернулася у село для здійснення своєї мрії. І що я побачила? Руїни. Я розумію, що зміна епох – це найгірше, що можуть отримати люди. Повернулася я, щоб жити у селі. Саме жити, а не проживати чи виживати. І майже відразу виникли проблеми. Найперше – це проблема пасовища. Дуже погано зробили у цьому плані те, що позаорювали все і між лісами на Загорі. І біля дороги на Здолбунів, а інше не змогли заорати, бо люди свої ж, не чужі, то просто зробили смітники.

Люди, поважайте себе, бо всі, хто себе поважає і має мрію, є щирими і добрими. Одним словом – найкращими. У листі Антон писав про гроші, які збирають з громади. Я з ним трохи не погоджуюся, бо зараз такий час змін, що немає вже вказівок і коштів згори. Дуже добре, що облагородили кладовище – місце Вічного спочинку нас усіх. І на мою  думку, дати один раз 50 грн для цього – це не так і багато, бо люди, яких уже немає між нами, самі цього не зроблять, а чистота у них має бути.

На рахунок грошей на розчищення доріг, то це повинні проплачувати ті, хто давав дозвіл на порізку техніки на металобрухт, бо один з найбагатших колгоспів району мав усе це з надлишком. Є ще багато цікавого, що можна написати про село, але я вважаю, що уже і цього достатньо. Не хочу писати погане про найкраще село України. Самі приїздіть і побачите усю красу. Це і рукотворна гора Городище з її легендами і печерами; і хмелярня, де варилося найкраще пиво у царській Росії; це і дно стародавнього моря з піщаника; це і широка (в минулому) ріка Свида, що несе свої води у Чорне море, де плавали, визволяючи з неволі українців, славні хлопці запорожці; це і залізниця, по якій можна доїхати тепер уже з пересадками і до країн Прибалтики, і у далекий Владивосток. Але найголовніше – це люди. Прекрасні господині і мудрі господарі. Одне тільки погано – що у них не у всіх є Мрія. Удачі всім, здоров’я, мрій. Нехай щастить. Валентина Ольхова.

Далі жару дає пані Галина (Кітан Г.С). Дуже енергійна жіночка, депутат Глинської сільської ради, яка і до того пропрацювала 29 років на різних посадах у сільській раді:

–         Шкода, що ви не залишились на сесію. Як тільки ви поїхали із села, сільський голова почав полювання на відьом -шукати автора листа до вашої газети. Крайньою виявилась я. Петро Леонтійович без церемоній прямо на сесії у присутності свідків висловив все, що думає про мене і пані Валентину Ольхову, вважаючи нас авторами листа. Хоч я і погоджуюсь із тим, що написав той Антон. Але так, не підбираючи висловлювань, накинутись на депутата-жінку – то я вважаю неприпустимим. Ось, хай би краще сказав голова, чому жодного разу не збиралась земельна комісія, яку я очолюю.

–         Як це не збиралась? Якщо ви голова, то самі можете її збирати.

–         Так, але секретар ради спочатку оголошує, коли планується сесія, які питання плануються на неї, які надійшли заяви по земельним питанням. Тоді можна збирати і проводити комісію. А то за пару днів до сесії подзвонять, скажуть, коли сесія, а земельні питання вже розглядаються на самій сесії. Спробуйте на слух зрозуміти: кому і що виділяти? Я не кажу, що голова нічого не робить, і День молоді відновив, зробив ігрове поле, проводить КДК, але є речі, за які він мовчить.

–         Наприклад?

–         Ось освітлення вулиць. Скільки сама виїздила за те освітлення, і кошти район виділив. І що ви думаєте? До Нового року сільська рада так і не освоїла їх!! Гроші забрали назад, і голова РДА сказав: хто не освоїв, той в кінець черги на нові асигнування. Я звернулась на Урядову лінію. Мені і РДА, і голова відписались, що виділять знову кошти, але їх потрібно освоїти до кінця березня. Ось хай би тут свою енергію проявляв сільський голова, а не у баталіях із сільськими активістами. І таких прикладів багато. Пасовище те саме. У нас під зверненням багато людей підписалось, а не дві власниці корів, як каже він. Так що корона з мене не впаде, буду і надалі працювати на благо односельчан, бо ж на пенсії часу трохи маю, але і в образу себе не дам. Нехай голова так і знає. Ох, розворушила ваша газета Глинськ. Може й добре, пора все перетрусити, гниле викинути і жити далі.

Редакція  і надалі відкрита до продовження діалогу та надає можливість висловитись усім з цієї теми, хто бажає .*