Футбольні історії. Серія 1 частина 2. Нові спогади й фото

Життя постійно вносить корективи в наші плани, й у цьому є багато позитиву. Здається, що зовсім мало часу пройшло з моменту розміщення «Футбольних історій рідного міста»  в інтернеті, але реакція читачів змусила продовжити роботу з даної теми та опублікувати продовження чи доповнення цієї історії. По-перше, в комунальній районній газеті «Нове життя» опублікували газетний варіант історії, за що я їм щиро вдячний. Це доводить, що й у цій редакції є теж небайдужі до футболу люди, і вони в подальшому будуть пропагувати футбол. По-друге, за цей відносно малий проміжок часу додалося багато нового цікавого матеріалу. Враховуючи специфіку інтернет-публікацій та фахові поради спеціалістів видання «Здолбунів CITY», і виникло це продовження нашої футбольної історії.

Спогади учасників матчу:

Юрій Півко – гравець команди «Металіст». «Такий матч запам’ятався на все життя. Я грав весь другий тайм. В одному з епізодів, отримавши передачу від своїх партнерів по «Металісту», мені вдалося обіграти гравця збірної Олександра Максименкова й пробити в площину воріт, але, на жаль, Володимир Пільгуй був на місці. Я вдячний гравцям збірної за отриманий досвід».

Вітання ветеранів та обмін сувенірами.

Віп-ложа зайнята. Шановні судді, можете розпочинати матч. (Нумо, впізнайте себе!)

Головний арбітр матчу Валерій Бруханський.

Валентин Астахов та Андрій Орлюк у гонитві за Валерієм Газаєвим.

Удар по воротах наносить Михайло Шибунька.

Валерій Газаєв забиває пенальті.

І знову Валерій Газаєв

Розіграш лотереї після матчу.

Шановні сучасники. Подивіться уважно на вираз обличчя гравців команди «Металіст». З поля йде заводська команда, яка програла матч, хоч і збірній СРСР, але програла. Вони засмучені, але не зломлені. Вираз їхніх облич доводить, що з поля йде справжня команда. В той час вони ще не розуміли того, що ця поразка дорожча за багато їхніх майбутніх перемог. Мабуть, з цього матчу почалось сходження команди футбольними сходинками майстерності та визнання серед вболівальників Здолбунова.

Юрій Мельник,  фото Богдана Єфімчука