Є у дороги початок, немає у дороги кінця…

Здолбунівські нові дороги. Треба радіти: у Здолбунові заасфальтували декілька вулиць. За залізничними коліями в районі  вулиць Яворницького, Ватутіна, Словацького. Асфальтували швидко. Ми були першими на вулицях, одразу після того, як туди завезли пісок, яким притрусили узбіччя дороги. Технології будівництва були традиційно здолбунівськими: грейдер, щебінь, асфальт, пісок.

Ми поспілкувалися з людьми, які масово копирсалися на вулицях.

Пані Галина (всі імена змінено за бажанням людей): “Мабуть, радіти треба, що тепер замість багнюки асфальт лежить, але щось заважає радіти, як-то кажуть, на повні груди. От дивіться: вишню вивернули, піском засипали – тепер відкопуватись потрібно; просила метр з’їзду зробити до двору- не зробили: дорога стала вищою і вода вся піде до двору, тож щось чоловіку майструвати треба буде біля двору. От якби всі господарі були вдома в цей час, то, може б, разом дали раду цим дорожникам, і трохи акуратніше все вийшло би.”

Тут в розмову включається дітвора (підлітки): “Ці дядьки всі п’яні й смердючі були, сиділи у нас тут під забором і вишню нашу ногою ламали.”

До розмови долучається п.Олександр, підприємець: ” Я б їм багато що сказав, але ж спалять мені щось вдома, то не хочу я цього. Того року в мене похазяйнували в садку. Дорогу зробили – це добре, та є великі “але”. Невже не можна це все робити якось по-людськи й для людей.  А то таке враження, як на пустирі робили, де й жителів немає. Ви ж гляньте, люки всі заасфальтували!!! не кажучи вже, що ніякої дренажної системи не проклали. Тут поруч є каналізація і можна було водозливну систему зробити і вивести її туди. А з цими краями дороги що робити. Туди ж цієї ж зими зайде вода – і все. Підірве – і по дорозі. Ні бордюр, ні цементних стяжок – самим доведеться щось робити. Ех, по-нашому одне слово…”

Сусідці, якій на іншій стороні дороги засипали піском її незатійливу городину біля огорожі, говорити не хотілось, відгрібала сапою той пісок. Знайшли ми один водяний колодязь -не заасфальтували, бо, напевне, на обочині вже був. Але на нього наступи і ..будь здоров. Кришка не тримається на отворі. Причеплений пакет для сигналізування уваги –  і все.

Пані Ганна: “От і добре, що тепер є асфальт, але ж тепер машини ганяти почали по дорозі. А діти за звичкою на дорогу йдуть: тепер і на велисопеді, і на самокаті покататись можуть. Переживаю, щоб під машину не потрапили.”

При нас двічі проносились мікроавтобус і пікапчик. Швидкість візуально не перевищувала 60 км. на годину, але були небезпечні маневри об’їзду дітвори.

Пані Тетяна: “Ой, ви приймаєте дорогу? Ні? Шкода, я хотіла просити, щоб ви передали дорожникам, що ми готові доплатити гроші, але щоб зробили нам з’їзди хоч по метру до будинків. Розрахуйте і скажіть нам, скільки це буде коштувати, – і ми заплатимо. Якби я знала скільки дорога займе місця, скільки треба очистити, то я б зробила, а так оце йду з роботи і бачу, що мене чекає багато справ. Відкопуватись (сміється). А те, що дочекались за 50 років дороги – то дякую.”

Ми кажемо: то не нам треба дякувати, скажіть на камеру – і всі ваше “дякую” почують. Ой ні, я не гарно дивлюсь на екрані, ви так їм передайте. Передаємо :) На виході з однієї з вулиць побачили, як господар нагріб піску так сантиметрів з 20 висоти і  по довжині всієї огорожі будинку. Питаємо, що робити з тим збирається.

– Та оце ще трохи назбираю, заллю води і буде пляж (сміється). Піску до кінця вулиці не вистачило, то все мені висипали. От і роблю пляж, а взагалі ми ж їх просили (дорожників-ЗС) зробіть одну людську справу. З’єднайте вулицю із підходом до залізничної колії. Бо там постійно вода, а тудою ми ж і дітей водимо до школи і самі ходимо. А то покинули так якось – ні заїхати, ні зійти – і кажуть, що вже не приїдуть і робити нічого не будуть. Можуть лише 4 метри шириною вулицю зробити і все. Ні до двору, ні на іншу вулицю “залазити” не мають права. Шкода, вийде дитя з дому чисте, а поки перелізе ці три метри і “путя”, то все й забрудниться. Хай би хоч щебенем засипали, якщо асфальту немає.

Пішли ми далі по сусідній вулиці Залізничній. Розговорились за новоасфальтовані вулиці й тут.

Пані Тетяна: “Добре, що сусідні вулиці зробили, та й то не до кінця. Бо Іван зробив септика, а хтось дерево посадив – і техніка навіть не доїхала до кінця вулиці, бо не було як. А нашу вулицю, мабуть, не будуть асфальтувати. У нас будинки тільки з однієї сторони, з іншої – залізниця, то міськраді краще спочатку зробити там, де люди на два боки від дороги. А що там: люди з тих вулиць задоволені тим, що мають асфальт?”

Ми кажемо, що по-різному реагують. Десь вишню зламали, десь очікують, що в двір вода піде, на що нам пані Тетяна сказала таке:

– Оті всі вишні, це ж так посадили, поки нікому не заважало, а так їх не мали б садити за своєю ділянкою. Просто люди швидко звикають загальне своїм вважати. Кинув у чистому полі кісточку, а як з неї щось виросло, то вже й своїм вважає. Якби нам тут дорогу зробили, я б сама свої вишні викорчувала б. Це ж краса тепер без болота, а у нас тут машини до переїзду напряму ганяють, і на роботу як чортяка завжди приходиш, хоч до роботи тут всього одна вулиця.

Ось такі ми зібрали враження від мешканців вулиць, які тепер мають нове асфальтоване покриття.

Тепер власні враження і думки.

плюси:

– є асфальтоване покриття

– ці дороги не в центрі міста, т.то увагу приділили й мешканцям цього мікрорайону

Не плюси :):

– закатані під асфальт люки

– заїзди і з’їзди не по-господарськи зроблені

– немає бордюр

– немає системи зливу води з дорожного покриття

– перші роботи по зняттю земляного покрову можна було зробити глибше, і тоді дорога не піднялася б на стільки, як зараз

Як би можна було зробити ці ж речі по-іншому. Порядок дій.

1. Міський голова разом із керівником підрядної організації організовують зустріч із жителями цих вулиць. Питання, які обговорюються: що і як буде робитись, скільки це займе часу, що саме буде зроблено, чи можна при умові людського співфінансування зробити до будинків з’їзди, показують договори, в яких прописані гарантійні зобовязання щодо нової дороги, на яку йдуть народні бюджетні гроші.
2. Мешканці вулиць отримують тиждень часу для того, щоб  пересадити вуличні насадження у свої подвір’я, підготувати територію біля будинків.
3. Початок робіт. Відбувається у присутності представника замовника, щоб переконатись, що працівники підрядника тверезі, безпечні на транспорті для оточуючих (а не влаштують аварії з будівельним катком).
4. Виконання робіт. Безпека робіт. Завершення робіт. Прийом комісією від замовника й підрядника із запрошенням вуличного активу до цього процесу. Тоді б можна було почути й виправити те, що можливо по гарячих слідах у прямому розумінні цього вислову.
5. Прийом робіт, підписання актів, оплата робіт. Можна і стрічку перерізати, як дуже хочеться.

 Микола Орлов

П.С Про дороги в Америці можете почитати тут

П.П.С На місцях загального користування не садіть дерев і ходити через колії у невстановлених місцях, а тим більше водити ними дітей – НЕБЕЗПЕЧНО.