Чому здолбунівчани не хочуть поважати одне одного

Мова знову йде про культуру. Таке враження, що у Здолбунові немає дитячих садочків де вчать дітей бути добрими до оточуючих, немає шкіл, які вчать відповідальності, немає батьків, які виховують своїх дітей, немає дорослих, здатних іншим показувати приклад культури і вихованості. Коли дивишся, як настійливо обклеюють рекламними шпалерами всі можливі площини у місті, то задаєшся запитанням чи пояснювали такій людині хоч де-небуть правила людського співіснування, культури поведінки, відповідальності. Чи розуміють такі люди що таке краса, естетика, цінність чужої праці?

Коли вкотре системно і настійливо, зухвало і цинічно водії паркують свої авто на тротуари, а мами з коляскою повинні їх обходити по дорозі, а часто і по калюжам і ямами під водою, то чи не задумуються ці водії, що десь і їх дружина, сестра, мама ламає ноги і колеса візочка, коли обходить якогось “галантного” водія.

Дощ, йти важко, парасольки з рук вириває, в яких окрім них ще і сумки. Думка лише одна-дійти додому, а тут перешкоди у вигляді авто на тротуарі. Треба йти на дорогу, треба ризикувати…

Люди добрі, ми звідки вирвалися? З бараків, хлівів? Ми в Європу хочемо? Забудьте. І справа не лише у вузькій і роздовбаній дорозі, і не у відсутності парковок, справа в тому що ми європейці лише на географічній карті…