Богдашів відсвяткував 525-ту річницю

24 серпня для жителів села Богдашів, що на Здолбунівщині, було подвійне свято: окрім Дня Незалежності нашої неньки України, вони святкували День рідного села. Перша згадка про Богдашів знаходиться у акті 1491 року, коли «имение Богдашево» належало Петрові Олехновичу й було продане княгині Марії Збаразькій (Рівненській), яка тут розширила посівні площі, зменшила податки, збільшила сінокосні займи, а також оновила ставкові греблі. Восени, 30 вересня 1497 року, у замкові біля Топорищ, на Житомирщині, була вручена від литовського князя Олександра грамота гетьманові Костянтинові Острозькому, за якою він отримав у дар «двор й село Богдашов».

Святкування розпочалося з відкриття та освячення постаменту Матері Божій Діві Марії, що молиться біля Воздвиженської церкви КП. Її скорботне обличчя нагадує усім перехожим, що нелегкі часи настали в Україні, але Вона молиться за неї, і молімося й ми.
Урочистості богдашівці зустрічали на футбольному стадіоні, що неподалік від сільської ради. Наїзники проскакали селом з жовто-блакитними стягами, а потім усіх охочих катали на на конях. На залізних скакунах промчали байкери, прилаштувавшись згодом готувати смачний борщ на вогні.

Тим часом на імпровізованій сцені своє вітальне слово для односельчанан мовила сільський голова Ірина Степанівна Хабатюк. Також Богдашів привітали співом хор Ільпінського клубу, співочі колективи та солісти, запально танцювали дитячі колективи.

Від усього села привітали маленькими подарунками заслужених жителів, найстаріших жителів Богдашівської сільської ради та наймолодших, подружні пари, які вже не один десяток років прожили разом, і пари, що тільки-тільки стали на весільний рушник.



Закінчилося свято веселими конкурсами та частуванням присутніх кавуном.

Богдашів – це коли вдихаєш ранкове повітря і відчуваєш запах ставу, коли перед дощем чуєш, як стукоче потяг на рельсах, коли по весні чуєш крики невгамовних чайок, а по осені потопаєш у димному тумані. І все таке рідне і близьке.

Фото – Руслана Мусіюк, Юлія Люкшин