Блог мобілізованого офіцера. Частина сьома

Нікуди нас не відправили. Здали ми іспити, отримали папірці й готувались до військових частин. Аж тут приходять начальники і кажуть, що будуть нас вчити ще тиждень чомусь. Хм, а іспити, а стрільби – то як, то просто там для галочки були, тепер ще довчать недовчених?

Поруч з нами, правда не в казармах, а великих наметах живуть, а точніше існують “Аватари”. Аватари – це такі ж мобілізовані солдати й сержанти, які п’ють і не просихають щодня, розбивають одне одному морди і гасять вогонь босими ногами. Тому розгледіти, як колись виглядало обличчя, вже важко –  “аватари”, одне слово. До них бояться ходити начальники, бо можуть вигрібти від них. На навчання “аватари” вже не ходять. Забили на все. Пробували не нараховувати солдатам гроші на картку – отримали бунт, нарахували – напились, знову чекають наступних грошей. А комусь із нас, офіцерів, такі “аватари” потраплять у підпорядкування у військових частинах на бойовому злагодженні.

Я вже не знаю,  кого більше боятись: сепарів чи наших “аватарів”…

Посилки закінчились, бо всі думали, що зрушимо з місця, але тепер доведеться тиждень харчуватися в їдальні, щоправда ж, і там цього тижня куховарили нормально.

Видужали в казармі майже всі. Хочеться порядку й миру. Чого вам і нам – всім бажаю.