7 відомих та невідомих фактів про Лесю Українку

Мавка, що подарувала українській культурі неабияку поетичну спадщину, сьогодні святкує своє 145-річчя. Так, саме у теперішньому часі "святкує", тому що Леся Українка, не помре доти, допоки її вірші цитують українці на пам'ять як власне життєве кредо.

Декілька фактів про поетесу:
1. Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латину, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилася в школі. Її навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.

2. Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

3. Перебуваючи в Сан-Ремо (Італія) у 1902-1903 рр., Леся Українка вела листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад «Казки про царя Семена».

4. У червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів, які її згодом арештували (17-18 січня 1907 р.), а в подальшому — і закрили саму «Просвіту».

5. Майже з народження її переслідували важкі хвороби. Одна з них — коксит, дуже прикра форма туберкульозу кісток, через яку Леся зносила нестерпні болі. 1899 року, коли в Берліні їй було зроблено вдалу операцію, Леся змогла нарешті відносно вільно ходити. Згодом вона лікувалася в Єгипті 1909-1910, 1911, 1912-1913 роки через іншу хворобу — важку форму туберкульозу нирок. Кліматичне лікування допомагало хоч на трохи спинити розвиток хвороби.

6. У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43‑му році життя у містечку Сурамі в Грузії. А приїхала вона в Сурамі разом зі своїм нареченим Климентом Квіткою у вересні 1903 р. Кльоня, як вона його лагідно називала, страждав від сухот (туберкульоз легенів), вона — від туберкульозу кісток. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими, а тоді були невиліковними. Тож пара знала справжню ціну життю, коханню і часу.

7. На честь Лесі Українки названо астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.

Прочитайте цей вірш вголос та з інтонацією, і Ви відчуєте всю силу її таланту!

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей –
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

2 травня 1890 р.