25 років тому здолбунівська команда виборола кубок області з футболу

Футбольний  сезон  1989  року  розпочався  на  мажорній  ноті  завдяки  успішному  виступу  збірної  СРСР  на  чемпіонаті  Європи  1988  року. Не  стільки друге місце зайняте збірною, як рівень гри, який вона  продемонструвала,  по  праву  вивів  її  до когорти лідерів світового  футболу.  Команду збірної СРСР на той час фактично представляло київське  «Динамо». Звичайно,  це  не  могло  не  позначитися  на  розвитку футболу  в  Україні.

Цілком закономірно, що ця атмосфера піднесення передалась і  команді  «Металіст». Кожна футбольна команда має одну спільну мету, що їх  об’єднує і роз’єднує одночасно. Ця мета – перемога. Перемога в  матчі,турнірі, першості  по всій  футбольній вертикалі починаючи з  першості  підприємства, міста, району, області,країни.  Ця  мета  знаходиться на вершині футбольного олімпу, а  там  є  тільки одне місце – для  переможця. Учасників  багато,  а  переможець  –  один. Тому до переможців відносяться  з  відповідною повагою та шаною визнаючи їхню беззаперечну перевагу у  відповідний час футбольного життя.

 Команда «Металіст» здобула одну із таких знакових перемог в своїй  футбольній історії в 1989  році. Сезон  1988 року команда завершила на  11  місці  в  чемпіонаті  області  по  першій  групі. Самим  пам’ятним для  команди  в  сезоні  1988  року  безперечно  був  товариський матч із збірною командою ветеранів СРСР. Зіграти з своїми футбольними кумирами на переповненому  стадіоні – це  вже  дарунок  футбольної  долі. Але саме цінне те, що цей, так  би  мовити «подарунок долі», став для команди стимулом для подальшого    розвитку  та  вдосконалення  своєї  гри.

 В сезон 1989 року команда входила в значно оновленому складі з  новим тренером та реальними спортивними амбіціями. Тренером команди  став всім відомий Гайдучик Ярослав Дмитрович. Посприяло цьому і  суттєве підсилення  команди  новими  гравцями. Так склалося, що восени 1988 року та весною 1989 року демобілізувались з армії та повернулись в рідне місто велика група випускників ДЮСШ, яких тренував Ярослав Дмитрович  Гайдучик. Цілком закономірно, що більшість з них поповнили лави  команди  «Металіст». На ремонтно – механічний завод прийшли працювати Анатолій  Ліщук, брати Анатолій та Олександр Максись, Володимир Бобер, Віталій Торбєєв, Сергій Гугайло. Мабуть, максимально об’єктивно підготовку  команди до сезону 1989 року відображено в інтерв’ю тренера команди Я.Д. Гайдучика  газеті «Шлях  Ілліча».

 Ось ксерокопія того інтерв’ю.
№50(6349)22.04.89г.

Газета  «Шлях  Ілліча» №50(6349)22.04.89р.

Як випливає з інтерв’ю, тренер не ставив перед собою нереальні цілі.   Вірніше, він не піарився. В наше сьогодення, прослухавши інтерв’ю   більшості тренерів нашої Прем’єр – ліги, м’яко кажучи, дивуєшся. Таке  враження, що тебе вважають за дилетанта чи, швидше, за невігласа. Чого  варта стандартна майже фраза: «Ми будемо боротись за перемогу в кожному   матчі (турнірі).» А що ваші суперники виходять на поле програвати чи  дарувати вам перемогу? Чи не здається читачам що інтерв’ю Я.Д. Гайдучика   більш професійне, ніж інтерв’ю деяких тренерів-сучасників. Справа, мабуть,  не тільки в особистостях,  але  і  в  часі. В ті часи тренери в переважній  більшості відповідали за свої слова і поважали себе на професійному рівні. І,  звичайно, як і кожен поважаючий себе тренер, мріяли і працювали на  перемогу.

 Команді «Металіст» та її тренеру Я.Д.Гайдучику спортивна доля в  нагороду за їхню працю подарувала перемогу в розіграші кубка області.  Шлях до перемоги був не легким, незважаючи на спортивний фарт. Початок  сезону команда провела не досить вдало. Команді не вистачало стабільності.  Хороші матчі чередувалися з провальними і навпаки. Відповідно до  результатів в турнірній таблиці команда знаходилась серед аутсайдерів.   Звичайно, це не могло не сказатись на моральному кліматі команди. І в цій  ситуації відмінно проявили себе лідери та фактичні засновники команди   Валерій Осипов, Віктор Янушевський, Михайло Шибунько, Сергій  Кальонов. Вони не шукали винних суддів чи партнерів, не пішли в другі  команди, які їх запрошували до себе. Вихід вони бачили в підвищенні  вимогливості до себе і партнерів. Тим більше, що їхній ігровий досвід,  майстерність та авторитет давав їм на це моральне право. Їхня позиція  знайшла підтримку в команді. З кожним черговим матчем команда  покращувала свою гру. Поступово на роль нових лідерів виходили   Володимир Морозов, Ігор Пархомчук, Валерій Кравчук, Анатолій Максись.  За ними відповідно підтягувались інші гравці. Цей сплав досвіду,  майстерності, молодості та дружня атмосфера в команді рано чи пізно  повинен був принести результат. Залишилось лише не зупинятись на  досягнутому та дочекатись свого шансу.

  В першій половині сезону одним із пам’ятних та резонансних матчів    був товариський матч з командою ветеранів київського «Динамо». Цей матч  відбувся 20 травня 1989 року на стадіоні «Локомотив». Це був аншлаговий  поєдинок, враховуючи інтерес та любов вболівальників до київського   «Динамо». На жаль, в районній газеті того часу, ця знакова подія в  футбольному житті нашого міста була висвітлена, м’яко кажучи, занадто  стисло. Ось ксерокопія того звіту.футбольні репортажі і афіші (2)

Газета «Шлях Ілліча» 27 травня 1989р.

При порівнянні газетного звіту та афіші матчу, складається враження, що афіша матчу містить більше інформації про футболістів київського «Динамо» ніж стаття в газеті.футбольні репортажі і афіші (3)

Афіша матчу.

Висновок про об’єм інформації в цих двох матеріалах зробіть самі. Як  каже наш перший Президент України Леонід Кравчук: «Маємо  –  що  маємо».

 На щастя збереглася частина фотографій Богдана Васильовича  Єфімчука (Інженера-конструктора ремонтно – механічного заводу), які  дають можливість донести атмосферу того матчу до сучасників. Уважний  читач помітив на фотокопії афіші матчу автографи ветеранів київського  «Динамо». На жаль, не зберігся протокол матчу, і склад команди ветеранів  можна визначити лише по наявних фотографіях того матчу. Визначити склад  команди ветеранів практично неможливо тому, що відсутній офіційний  протокол матчу. Достовірним  підтвердженням  участі в матчі є автографи  на  афіші Є. Рудакова, В. Хмельницького, А. Шепеля та Й. Сабо – автора єдиного  гола зазначеного у звіті про матч. Склад команди «Металіст» також з  стовідсотковою достовірністю, навіть враховуючи наявні фотографії та  спогади  учасників того матчу, також визначити практично неможливо. Ось  достовірний склад команди «Металіст», виходячи з наявних фотографій –   Віктор Янушевський (капітан команди), Анатолій Ліщук, Мкола Ткаченко, Юрій Іранек, Валентин Закотюк, Анатолій Максись, Михайло Шибунько, Володимир Морозов. На заміну виходили – Валерій Осипов, Валерій  Трофімчук, Микола Почтовий. Роки беруть своє, але на  щастя є фотографії  того пам’ятного для наших вболівальників матчу.4

Урочисте відкриття футбольного свята.

З вступним словом виступає заступник голови Здолбунівського райвиконкому Святослав Мельник.3 5

Привітання іменитих гостей.

10 11 13

Ігрові моменти матчу

(якщо додати кольору на фото чи змінилось хоч щось за 25 років у благоустрої стадіону та навколо нього? Верніть хоч годинник із табло))))

Цей матч став для команди «Металіст» черговим уроком в набутті футбольної майстерності та досвіду, який став одним із знакових етапів  головної перемоги в сезоні 1989 року.

Ось як висвітлювався шлях команди до завоювання кубка області в пресі того часу.№92(6391)01.08.89г.

Газета «Шлях Ілліча» 1989 рік.

футбольні репортажі і афіші (1)

Газета  «Шлях  Ілліча» №92(6391)01.08.89р.

№99(6398)17.08.89г.

Газета  «Шлях  Ілліча» №99(6398)17.08.89р.

червоний прапор№158(11975)16.08.89р.

Газета  «Червоний прапор» № 158(11975)16.08.1989р.

img002

Газета  «Шлях  Ілліча» №111(6410)14.09.89р.

Виходячи з матеріалів преси того часу, в сьогоднішніх читачів  виникає  думка,  що  основною  і  домінуючою  складовою  перемоги  «Металіста»  є  спортивний  фарт.  Звичайно,  без  фарту  тут  не  обійшлося,  але  спортивна  фортуна вибирає сильніших. Закономірність перемоги «Металіста»  випливає  з попередніх результатів ігри команди за минулий сезон. В розіграші кубка  області в 1988 році «Металіст» дійшов до півфіналу, де програв  майбутньому володарю кубка та беззаперечному лідеру того часу – команді  «Хімік» Рівне. Навіть цей факт доводить, що ця перемога швидше  закономірна ніж  випадкова. Але основним аргументом була гра команди. Звичайно, передати її сьогоднішнім читачам, молодому поколінню, для  якого в  першу чергу пишеться ця  історія,  дуже важко. Вірніше, практично   неможливо. Адже у нас немає відеозаписів їхньої гри, так як на той  час для  нас це було неможливо. Фотографії та газетні матеріали не дають повної  картини їхньої гри та їхніх досягнень. Між їхньою грою та сьогоденням  проміжок часу у чверть століття. В спортивному житті – це ціла епоха, а  все пізнається та оцінюється у порівнянні. Вірніше, для сьогоднішнього  молодого футбольного покоління досягнення того часу повинні стати  орієнтиром, який вони зобов’язані перевершити. Таке спортивне життя і такі  його закони. В нашому випадку найкращим і, мабуть, самим повноцінним  портретом команди «Металіст» буде віньєтка, яка складається з футбольних   біографій кожного гравця.

здолбунівські футболісти (13)Янушевський  Віктор  – захисник. Капітан  команди.

Народився  10.01.1961 р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1979р.  – гравець команди майстрів  «Авангард» Рівне

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

здолбунівські футболісти (15)Ліщук  Анатолій  –  воротар.

Народився  09.01.1968р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

 1990р.  –володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Хімік»  Рівне.

1993 р. –володар  кубка   Рівненської  області   ФСТ  «Колос» в  складі  команди  «Вікторія « с. Копитків.

здолбунівські футболісти (16)Кальонов   Сергій  –  захисник

Народився  -01.01.1961р.

Перший  тренер – Я.Д.Гайдучик  (ДЮСШ  Здолбунів )

1979 р. –  володар  кубка  Рівненської  області  в  складі  команди  « Водник » Рівне.

1989 р. –  володар  кубка  Рівненської  області  в  складі  команди  « Металіст »  Здолбунів.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAБобер  Володимир  – захисник.

Народився  13.11.1965 р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAПлоцин  Сергій  – захисник.

Народився  19.07.1962 р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

здолбунівські футболісти (11)Шибунько   Михайло  – півзахисник.

Народився  06.10.1959 р.

Перший  тренер – Я.Г. Кисіль  м. Львів.

1982 р.- чемпіон  України  серед  с. г.  вузів   в  складі  команди  КПСГІ.

1989  р.  –  володар  кубка  Рівненської  області  в  складі  команди  « Металіст» Здолбунів.

1993 р.  – володар  кубка  Рівненської  області  ФСТ «Колос»  в  складі  команди  «Вікторія»  с. Копитків.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAКравчук  Валерій  – півзахисник.

Народився  26.12.1968р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

1990р. – чемпіон і володар кубка Хмельницької області в  складі  команди  «Темп» Шепетівка

1990р. – чемпіон України серед КФК(західна зона) в  складі  команди  «Темп» Шепетівка

1991р. – володар кубка України серед команд майстрів II ліги в  складі  команди  «Темп» Шепетівка

здолбунівські футболісти (12)Морозов  Володимир  –  нападаючий.

Народився 01.09.1963 р.

Перший  тренер  -В.Д.  Рибін ( ДЮСШ  Коряжма )

1989  р.  –  володар  кубка  Рівненської  області  в  складі  команди  « Металіст» Здолбунів.

1993 р.  – володар  кубка  Рівненської  області  ФСТ «Колос»  в  складі  команди  «Вікторія»  с. Копитків.

здолбунівські футболісти (14)Максись   Анатолій  –  півзахисник.

Народився  26.12.1968р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

здолбунівські футболісти (8)Пархомчук  Ігор  –  півзахисник.

Народився  17.05.1968 р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1988р. – володар кубка Житомирської  області  в  складі  команди «Зірка» м. Бердичів.

1988р. –  фіналіст кубка України серед КФК в  складі  команди «Зірка» м. Бердичів.

1989р. – володар кубка Волинської області в  складі  команди «Підшипник» м. Луцьк

1989р. .  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

1990р. – чемпіон і володар кубка Хмельницької області в  складі  команди  «Темп» Шепетівка

1990р. – чемпіон України серед КФК(західна зона) в  складі  команди  «Темп» Шепетівка

1991р. – володар кубка України серед команд майстрів II ліги в  складі  команди  «Темп» Шепетівка

У вищій лізі зіграв 16 матчів 1 гол

1992-93р. – гравець команди майстрів «Поділля» м. Хмельницький 1 ліга України

1995-96р. – гравець команди майстрів  «Верес» м. Рівне

1997р. – гравець команди майстрів  «Нефтянік» м. Похвістнево Самарська обл., Росія III ліга

2000-2004р.  – гравець команди  Тюрінгія Німеччина (аматорська ліга)

OLYMPUS DIGITAL CAMERAТарбєєв  Віталій  – нападаючий.

Народився  20.07.1964р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

здолбунівські футболісти (1)Закотюк  Валентин  –  нападаючий.

Народився  26.06.1972р.

Помер 12.07.2004р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

здолбунівські футболісти (9)Гугайло   Сергій – півзахисник.

Народився  26.12.1968р.

Перший  тренер  –  Я.Д.Гайдучик ( ДЮСШ  Здолбунів )

1989р.  – володар  кубка   Рівненської  області  в  складі  команди  «Металіст» Здолбунів.

здолбунівські футболісти (3) Тренер  команди  – Ярослав  Дмитрович   Гайдучик.  Для  здолбунівських  болільників  футболу  одне  це  прізвище  говорить  саме  за  себе. Біографії  гравців  команди  «Металіст»  –  це  пряме  віддзеркалення   біографії  їхнього   тренера. До  цієї  кубкової  перемоги  в  їхній  спільній  праці  було  багато  перемог  на  різних  рівнях  починаючи  з  дитячих  до  юнацьких  років  всіх  вікових   категорій. Дитячий  тренер  це  в  першу  чергу  Учитель. І  учить  він  своїх  вихованців  не  тільки  футбольним  навичкам,  а  в  першу  чергу  людським  стосункам  та  порядності.  Без  цих  якостей  неможливо  створити  справжню    футбольну  команду. З  13  гравців  команди  «Металіст»  які  в   фінальній  грі  завоювали   кубок  – 11  чоловік  вихованці  Ярослава  Дмитровича  з   дитячих   років. Мабуть  це  і  є  основний  аргумент  цієї  перемоги. Цей  тренер  з  цією  командою  складали  єдине  ціле.   Яскравим  підтвердженням  цього  є  заміни  які  в  ході  матчу  проводив  тренер.  Вірніше  не  стільки  заміни  як  їх  доцільність  та  слушність.  В  більшості  типових  звітах  та  коментарях  футбольних  матчів   такі  заміни  називають  вдалими  або  кажуть  що  тренер  вгадав  із  заміною.  Мабуть  в  більшості  випадків  це  відповідає  дійсності,  але  в  нашому  випадку   можна  з  стовідсотковою  впевненістю  стверджувати  що  ці  заміни  були  не  стільки  вдалими  як  закономірними.  Тому  що  в  нашому  випадку  тренер  і  команда  складали  єдиний  цілий  організм  не  тільки  на  футбольному  рівні  а  в  першу  чергу  на  моральному  та  людському  рівні.  Ця  їхня  єдність  і  принесла  їм  заслужену  та  закономірну  перемогу  в  тому  матчі. На  жаль  тренер  передчасно  пішов  з  життя   та  світла  пам’ять   про  нього   живе  в  памяті   його   вихованців   та  всіх  болільників   футболу  в  Здолбунові. В  Здолбунові  регулярно  проводиться   турнір  його   пам’яті   в  якому  приймають  участь  не тільки  команди  нашого   району  але  і  сусідніх  областей. Його  вихованці :  Олександр  Довгалець, Анатолій  Кравчук, Ігор  Пархомчук, Ігор  Лабік    продовжують   справу  свого   першого  тренера  і   зараз   самі   виховують  та  тренують   футбольну  зміну.

    здолбунівські футболісти (2)В  кожного  тренера  є  помічник  який  виконує   так  звану  чорнову  роботу  по  забезпеченню  життєдіяльності  команди. В  різних  командах  вони  мають  різні назви  чи  посади. Частіше  всього  їх  називали  начальником  команди  або  адміністратором. Була  така  людина  і  в  команді  «Металіст».  Її  функції  в  команді  «Металіст»  виконувала   інструктор  по  спорту  ремонтно-механічного  заводу  Марія  Петрівна  Лісовська. Сама  відмінна  спортсменка,  випускниця  Львівського  спорт інтернату,  вона  знала  дійсну  ціну    нормального  забезпечення  діяльності  команди  як  на  тренуваннях  так  і  на  змаганнях.    Вона  користувалася  заслуженим   авторитетом  та  повагою  серед  гравців   команди.Її  роль  та  вклад  в  перемогу  команди  можливо  швидше  недооцінити   ніж  переоцінити.

  здолбунівські футболісти (10)Перемога  «Металіста»   в  першу  чергу  належить  всьому  трудовому  колективу  ремонтно-механічного  заводу.  Кожен  працівник  заводу  вносив  свій  внесок  в  становлення  та  існування   команди.  Вносив  свій  внесок  відповідно  і  директор  заводу  Гудов  Валерій  Леонідович.  І  цілком  закономірно  що  його  вклад  був  самим  вагомим  відповідно   статусу  і  можливостей.  Але  основною відмінністю  було  те  що  він  дійсно  любив  футбол  і  відповідно  любив  заводську  команду.  На  відміну  від  деяких  сучасних  керівників,  які  утримують  команди  заради  престижу  і  піару,він  дійсно  любив  свою  команду  футбольною  любовю  і  робив  для  неї  все  можливе.  Так  сталося  що  свою   головну  перемогу   команда   здобула   коли   Валерій  Леонідович  Гудов  вже   був  в  себе  на  батьківщині  в  Верхньодніпровську.  Він  був  вибраний   директором  заводу  трудовим  колективом  і  повернувся  на  свою  батьківщину.  Але     його  внесок  в  перемогу  «Металіста»  пам’ятають    та  цінують   не  лише  гравці  команди  а  і  всі  футбольні  болільники  нашого  міста.  Якщо  бути  об’єктивним   то  якби  вклад  в  перемогу  команди  оцінювати  пропорційно  до  особистого  внеску   то  на   внесок   Гудова  припадало  би  не  менше   50  відсотків.  Тут  мається  на  увазі  забезпечення  життєдіяльності  команди  а  не  звитяги  безпосередньо   на  футбольному  полі.  Діяльність  Гудова  В.Л.  на   футбольній  ниві  Здолбунова  заслуговує  як  мінімум  на   окрему  статтю  а  не  на  окремий  абзац  у  футбольній  історії.  Але  то  вже  інша  історія.

  Перемога  «Металіста»   у  розіграші  кубка  області  1989  року  знакова  тим,  що  це  перший  успіх  футболістів  Здолбунова  такого  рівня.  До  цього  також  були  перемоги  здолбунівських  команд  на  обласному  рівні,  але  це  були  перемоги  галузевого  та  відомчого  рівня.  Підтримала  і  перевершила   успіх  «Металіста»  у  2000  році  команда  «Локомотив»  яка   вперше  в  футбольній  історії  нашого  міста   стала  чемпіоном  області.

Матчі  «Металіста»

«Металіст» –  футбольна  команда  Здолбунівського  ремонтно – механічного   заводу  —  подолав  перший  рубіж  боротьби  за  кубок  республіки,  у  розіграші    якого  він  взяв  участь  з  багатьма  іншими  командами  України.  Заводчани  приймали  на  своєму  полі  луцького  «Підшипника»  і   здобули  перемогу  з  рахунком  2 : 1. Два  м’ячі  забив  Ігор  Пархомчук.

   А  напередодні  здолбунівські  футболісти  побували  у   Болгарії ,  куди  виїздили  для  відпочинку  за  кошти  свого  заводу.  Вони  відвідали  Софію,  Стару  Загору,  відпочили вали  на  березі  Чорного  моря.  Провели  там  кілька  матчів.  Так,  з  командою  «Чорне  море»  із  міста  Помор’я   вони  завершили   поєдинок  переможно,  забивши  2  м’ячі   у  ворота   господарів  поля,  а  пропустили  в  свої  лише  одного .  З  дублерами  футбольного  колективу  «Велике  Тирново»  зіграли  внічию  — 0:0.

         М.  ЛІСОВСЬКА    інструктор  по  спорту.

(  Газета  «Червоний  прапор»  № 192  6  жовтня  1989р.  Формат  тексту  змінено,  автентичність  тексту  збережено.)
болгарія (8)

болгарія (6)

В сонячній Болгарії.

По  приїзду  з  Болгарії  команду  чекали  нові  випробування  на  футбольних  полях.  Почалися  матчі  на  Кубок  України  серед  переможців  обласних  турнірів  що  проходить  під  егідою  газети  «Радянська  Україна».  Про  значення  та  рівень  цих  змагань  говорить  його  історія.  Турнір  проводиться  з  1937  року.  Першим  володарем  кубка  стала  команда  «Динамо»  Київ. Більш  вагомий  аргумент  престижності турніру  мабуть  не  варто  шукати.  В   реєстрі  переможців  цього  турніру  поряд  з   київським  «Динамо»  є  і  команда  з  нашої  області.  В  1981  році  володарем  Кубка  України  була  команда  «Случ»   з  міста   Березно.   Ось  який  престижний  та  відповідальний  турнір  чекав  на  нашу  команду   на  фініші  сезону.  І  команда  виступила  в  ньому  гідно.  Першим  суперником  в  1/16  розіграшу  була  команда   «Підшипник» Луцьк.   Команда  з  Луцька   мала  чималий  досвід  виступів  на  такому  рівні  і  закономірно  вважалася   фаворитом  в  нашій  парі.  Тим  вагоміший  успіх  нашої  команди  в  цьому  протистоянні.  Ось  як  висвітлювала  місцева  преса  цю  гру.№121(6429)05.10.89г

 Газета  «Шлях  Ілліча» №121(6419)05.10.89р.№125(6424)14.10.89г.

Газета  «Шлях  Ілліча» №125(6424)14.10.89р№131(6430)28.10.89г.

Газета  «Шлях  Ілліча» №131(6430)28.10.89рзміна№144(3612)02.12.89р.

Газета «Зміна» № 144(3612) 2 грудня 1989року.

 Так  завершився  кращий  сезон  в  історії  команди  «Металіст».

Використані матеріали:

  1. «Футбол – 82». Довідник – календар Київ «Здоров’я» 1982р.
  2. Газета «Шлях Ілліча » № 50, 92, 99, 111, 121, 125, 131. (1989р.).
  3. Газета  «Червоний  прапор»  № 158, 192. (1989р.).
  4. Газета «Зміна» № 144. (1989р.).
  5. Фотографії Б.В. Єфімчука. (смт. Квасилів).

Юрій Мельник, Володимир Морозов

Післямова

 Ось і промайнуло чверть століття як команда ремонтно-механічного заводу «Металіст» завоювала кубок області з футболу. В такі знакові моменти по справжньому розумієш дійсну цінність часу. Розумієш філософію виразу «час-це загальна форма буття». Але основна його цінність у його незворотності. Час не можливо повернути назад. В залежності від використання терміну по відношенню до нього діаметрально протилежно оцінюється подія про яку ми говоримо. Можна сказати аж, а можна сказати всього. Аж чверть століття і всього чверть століття, а яка велика різниця у сприйняті. А істина мабуть знаходиться десь посередині між історією і дійсністю, між історією і майбутнім. Незалежно від використання терміну на даний час на жаль не всі члени тієї команди можуть згадати про ту історичну перемогу 1989 року.

    Цю статтю ми присвячуємо світлій пам’яті творців тієї знакової перемоги – Ярослава Гайдучика, Петра Бойка, Андрія Орлюка, Миколи Почтового, Валентина Закотюка, Валерія Осипова які на жаль передчасно пішли з життя. Світла їм пам’ять.

    Основною складовою успіху тієї команди «Металіст» і особисто кожного із них була риса, яка їх відрізняє від сьогоднішніх футболістів. Це любов до футболу, любов справжня, непоказна, але знакова. Вони любили футбол, а не себе в футболі. І це стосується всієї команди «Металіст» того часу. В цьому основа їхнього успіху.

     Самою кращою пам’яттю про ту команду повинні стати нові перемоги нового покоління. Це стосується в першу чергу сьогоднішніх юних вихованців Ігоря Пархомчука та Володимира Морозова.  Якщо ви будете любити футбол так, як люблять і відносяться до нього ваші сьогоднішні тренери, то ви маєте шанс не тільки повторити їх успіх, але і перевершити їхні  досягнення. В цьому основна суть спорту, та і не тільки спорту, а мабуть і всього життя. Учень повинен перевершувати вчителя. В цьому суть прогресу людства.

     Це не гучні фрази, а реалії життя. Тільки кожен приходить до їхнього дійсного сприйняття в різний час. Хтось раніше, хтось пізніше, але все рівно всі приходять до цього розуміння. І люди які це вже зрозуміли, які дійсно люблять футбол, надають практичну допомогу команді здолбунівської гімназії яку тренують Ігор Пархомчук та Володимир Морозов. Ці люди роблять це не для піару, а від щирого серця по своїх моральних переконаннях. Роблять це заради того, щоб жителі нашого міста мали можливість вболівати за свою місцеву команду і гордилися своїм містом. Небайдужих і справжніх любителів футболу запрошуємо приєднатися до створення нової дійсно здолбунівської команди майбутнього. По можливості зайдіть у гімназію на екскурсію, і ви зможете не тільки побачити, але і приєднатися до створення цієї команди. «Металіст» теж створювався практично з нуля, завдяки ініціативі та праці ентузіастів примножених  зусиллями всього колективу заводу.  Ми повинні це не тільки повторити, але і перевершити. Ми – це справжні любителі футболу, патріоти рідного міста. Інакше навіщо жити в цьому місті.

  Юрій Мельник



Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію. Коментатори, які використовують декілька ніків (імен)-будуть попереджені і можуть бути забанені. Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам zdolbunivcity@i.ua і модератор ОБОВ'ЯЗКОВО розгляне ваш лист у найкоротший термін.

Інструкція: "Як користуватися системою коментування"
 
 
 

Архіви

 
 

Партнери

 
 ЗЕОН член Партнерства За прозорі місцеві бюджети